25 серпня 2018, 20:19

"Общественный договор" под политические настроения

Перед выборами актуализировалась тема (и дальше, видимо, будет по нарастающей) необходимости "общественного договора". Тема – хорошая, но изначально – имитационная (в лучшем случае, в худшем – спекулятивная).

Для "общественного договора" нужны субъекты, с четко понимаемыми и артикулированными интересами (инстинкты, типа, получить/сохранить власть/собственность в случае политиков/чиновников не имеют ничего общего с общегосударственными интересами; равно, как и выгода отдельных социальных групп за счёт других социальных групп, как в случае с "евробляхерами", например, также не имеет ничего общего с интересами общества в целом).

Если бы политики реально хотели обсуждать "общественный договор", то для начала они бы отказались от практики "идиотизации граждан", которая ставит в основу политической деятельности следующие практики: умение убедительно лгать, культивирование "политической амнезии" (когда политик не несёт никакой политической ответственности за весь поток озвучиваемой им словесной ахинеи и заведомо лживых обещаний), популизм (как способ увести проблемы от реального рассмотрения), спекулирование на существующих сложностях.

Это все кратко можно назвать "политикой настроения", когда в основе инициатив лежат не интересы государства и большей части разных социальных групп, а сиюминутные настроения, при котором спекулирование на проблемах используется политиками в качестве лестницы к получению власти.

О такой мотивации политиков, как "общественное благо", и даже просто понимании этого блага политиками, вообще не говорю. До этого ещё очень далеко. Повышение качества политической культуры и коммуникации с обществом в наших условиях это уже было бы много.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Навіщо Кремль проштовхує прецедент легалізації окупації

От здавалося б, навіщо США вносять до обговорення тему Криму, якщо від України не вимагається юридичного визнання його російським, а таке визнання від себе, ніби, допускають США? (Ніби, бо варто відзначити, що багато чого про пропозиції США ми читаємо в ЗМІ...

Про розвилку для світової системи

Днями міністр оборони Великої Британії Джон Гілі сказав, що 2025 рік стане критичним, закликавши союзників посилити військову підтримку України...

Самовизначення триває: deal, гібридність, пробудження та ієрогліф

Ну що ж, активна дипломатія останніх місяців (маю на увазі очікування від ініціативи адміністрації Трампа) у супроводі не менш активних військових дій на російсько-українському фронті показала: знайти Атланта, який утримує на своїх плечах ситуацію, неможливо...

Чого не розуміють у США (або роблять вигляд, що не)

Коли у США вчергове говорять про вибори (інтервʼю Віткоффа) як спосіб затягнути час, щоб навʼязати російський варіант капітуляції України, чи натякають на необхідність легалізації російської окупації частини наших територій – це про нерозуміння реалій...

Автократії vs автократії. Демократії vs демократії

Черговий штрих до new reality: сенатор-республіканець Майк Лі з Юти вніс проект щодо повного виходу США з ООН. Прогнозовано. Світова система йде до свого зламу, раз є збій на рівні її дієвості...

Що ''не так'' з пропозиціями США

Буває так, чуєш/бачиш щось очевидне, а все одно виникає питання: що ж "не так" і де "закопаний собака"? В принципі, те, що озвучили представники адміністрації Трампа як реальність, було зрозуміло саме як поточна реальність...