20 листопада 2018, 16:51

Ситуация с Интерполом как пример вторичной ''гибридности''

Ситуация с возможным избранием на пост главы Интерпола российского генерал-майора Александра Прокопчука, применительно к Украине, только ещё раз подтвердила, что и внутренние, и внешние риски, в равной степени актуальны для нас в ближайший, очень непростой год выборов.

Внутренние риски – это реваншизм, открытый и завуалированный, и об этом будет отдельный текст. Ну и не просчитиваемые никем "чёрные лебеди" (потенциальные угрозы в данном случае недооценивает и оппозиция, и власть).

Внешние риски – это дальнейшие усилия Кремля в направлении развала международных институций и подрыва единства. Сам факт возникновения ситуации возможного избрания на пост главы Интерпола представителя от России, которую неоднократно уличали на "гопничестве" международного уровня, сам за себя говорит о кризисе в сфере безопасности. Только за последний год – Солсбери, чеченцы-рекетиры в Париже, кокаиновый скандал с МИД РФ, шпионские разоблачения России в разных странах и т.д.

По поводу Интерпола, все, как бы, отмобилизовались. По крайней мере, на уровне привлечения внимания к ситуации. В итоге, реагирование может иметь два варината: 1). внесение третьей кандидатуры, претендующей на пост главы Интерпола (это лишит кандидата от РФ части голосов) – в публичных источниках уже прозвучало, что это будет кандидат от Африки; 2). не согласие с результатами и в перспективе – выход ряда стран из организации и ее реформирование.

Надеюсь, в данном случае очередная "гибридная" попытка Кремля будет блокирована. Но, наверняка, это не последнее проявление вторичной "гибридности", когда Россия пытается влезть и заполнить собой любые "пустоты". Запад сегодня в очередной раз столкнулся с проблемой, как в условиях "гибризных рисков" работать на упреждение, а не реагировать по факту. Та же ситуация с "миграционным кризисом" как вторичной проблемой, возникшей на почве Сирии, более чем красноречиво продемонстрировала, что затягивание разрешения одной проблемы чревато возникновением на последующих уровнях новых проблем.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...