20 листопада 2018, 16:51

Ситуация с Интерполом как пример вторичной ''гибридности''

Ситуация с возможным избранием на пост главы Интерпола российского генерал-майора Александра Прокопчука, применительно к Украине, только ещё раз подтвердила, что и внутренние, и внешние риски, в равной степени актуальны для нас в ближайший, очень непростой год выборов.

Внутренние риски – это реваншизм, открытый и завуалированный, и об этом будет отдельный текст. Ну и не просчитиваемые никем "чёрные лебеди" (потенциальные угрозы в данном случае недооценивает и оппозиция, и власть).

Внешние риски – это дальнейшие усилия Кремля в направлении развала международных институций и подрыва единства. Сам факт возникновения ситуации возможного избрания на пост главы Интерпола представителя от России, которую неоднократно уличали на "гопничестве" международного уровня, сам за себя говорит о кризисе в сфере безопасности. Только за последний год – Солсбери, чеченцы-рекетиры в Париже, кокаиновый скандал с МИД РФ, шпионские разоблачения России в разных странах и т.д.

По поводу Интерпола, все, как бы, отмобилизовались. По крайней мере, на уровне привлечения внимания к ситуации. В итоге, реагирование может иметь два варината: 1). внесение третьей кандидатуры, претендующей на пост главы Интерпола (это лишит кандидата от РФ части голосов) – в публичных источниках уже прозвучало, что это будет кандидат от Африки; 2). не согласие с результатами и в перспективе – выход ряда стран из организации и ее реформирование.

Надеюсь, в данном случае очередная "гибридная" попытка Кремля будет блокирована. Но, наверняка, это не последнее проявление вторичной "гибридности", когда Россия пытается влезть и заполнить собой любые "пустоты". Запад сегодня в очередной раз столкнулся с проблемой, как в условиях "гибризных рисков" работать на упреждение, а не реагировать по факту. Та же ситуация с "миграционным кризисом" как вторичной проблемой, возникшей на почве Сирии, более чем красноречиво продемонстрировала, что затягивание разрешения одной проблемы чревато возникновением на последующих уровнях новых проблем.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...