20 листопада 2018, 16:51

Ситуация с Интерполом как пример вторичной ''гибридности''

Ситуация с возможным избранием на пост главы Интерпола российского генерал-майора Александра Прокопчука, применительно к Украине, только ещё раз подтвердила, что и внутренние, и внешние риски, в равной степени актуальны для нас в ближайший, очень непростой год выборов.

Внутренние риски – это реваншизм, открытый и завуалированный, и об этом будет отдельный текст. Ну и не просчитиваемые никем "чёрные лебеди" (потенциальные угрозы в данном случае недооценивает и оппозиция, и власть).

Внешние риски – это дальнейшие усилия Кремля в направлении развала международных институций и подрыва единства. Сам факт возникновения ситуации возможного избрания на пост главы Интерпола представителя от России, которую неоднократно уличали на "гопничестве" международного уровня, сам за себя говорит о кризисе в сфере безопасности. Только за последний год – Солсбери, чеченцы-рекетиры в Париже, кокаиновый скандал с МИД РФ, шпионские разоблачения России в разных странах и т.д.

По поводу Интерпола, все, как бы, отмобилизовались. По крайней мере, на уровне привлечения внимания к ситуации. В итоге, реагирование может иметь два варината: 1). внесение третьей кандидатуры, претендующей на пост главы Интерпола (это лишит кандидата от РФ части голосов) – в публичных источниках уже прозвучало, что это будет кандидат от Африки; 2). не согласие с результатами и в перспективе – выход ряда стран из организации и ее реформирование.

Надеюсь, в данном случае очередная "гибридная" попытка Кремля будет блокирована. Но, наверняка, это не последнее проявление вторичной "гибридности", когда Россия пытается влезть и заполнить собой любые "пустоты". Запад сегодня в очередной раз столкнулся с проблемой, как в условиях "гибризных рисков" работать на упреждение, а не реагировать по факту. Та же ситуация с "миграционным кризисом" как вторичной проблемой, возникшей на почве Сирии, более чем красноречиво продемонстрировала, что затягивание разрешения одной проблемы чревато возникновением на последующих уровнях новых проблем.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...