4 квітня 2019, 03:49

О политических ''бенефециарах'' кандидата Зеленского

Думаю, все отметили, что Владимира Зеленского поддерживают (официально или не официально) многие проигравшие в первом туре кандидаты в президенты, а также Россия.

Фактически, многие из них, даже, не стесняясь, говорят/дают понять, что Зеленский идет в президенты, чтобы дискредитировать должность президента, а потом и упразднить ее вообще.

Это не значит, что украинские политики – это агенты Кремля. Нет, у каждого из них свои интересы. В Украине действует логика: не кандидаты в президенты/проигравшие кандидаты против президентской должности как таковой (тут можно выделить несколько категорий: 1). потерпевшие поражение на выборах, 2). шантажирующие в контексте будущих парламентских выборов, 3).олигархи, потерявшие монополии в разных сферах экономики и активы).

В России действует своя логика: дискредитировать/упразднить должность президента, чтобы таким образом ослабить внешнеполитическое единство Украины и Запада в вопросе агрессии РФ, ну и потому что, видимо, считают, что влиять через парламент – проще. Очень хочется Кремлю решить свои проблемы за счет Украины.

Зеленский в этом смысле воспринимается обоими группами как инструмент достижения их целей – где-то мне его даже жаль (при этом к гражданам, проголосовавшим за Зеленского, как и за любого другого кандидата, – отношусь в любом случае с уважением, даже если образ реального кандидата может не совпадать с телевизионным).

И вопрос: а где во всем этом подходе государство Украина?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...