20 травня 2019, 15:57

Синхронность, или Подготовка к ''переобуванию'' Украины под Россию

На росссийском федеральном ТВ вовсю идёт кампания "дети из ЛНР/ДНР обращаются к Киеву с тем, что надо прекратить войну и предоставить автономию самообразованиям". В войне, конечно же, виноват Петр Порошенко, а не Владимир Путин. Крым, по версии роспропаганды, вообще всегда был российским, а значит – вопрос исторически закрыт априори. То о чем, я писала много раз: Кремль хочет решить свои проблемы за счет интересов Украины. Еще одна параллельная линия, которая уже начала звучать на россисйких телеканалах: "украинские олигархи, не получившие от Запада того, на что рассчитывали, вернуться к идее Таможенного союза".

На украинском ТВ в большинстве своём тоже во всем "виноват" Петр Порошенко. Первые шаги Владимира Зеленского уже как президента демонстрирует, что он готов нарушать закон. Его "наставник" Игорь Коломойский говорит о том, что "у нас гражданский конфликт на Донбассе". Реваншисты разной степени тяжести резко активизировались, в частности, на уровне судов. Представители разных конфессий записывают видео с обращениями о мире к Украине, а не к России. А волонтеры от "команды Зе" доставляют рисунки от детей нашим военным на фронт о "дружбе Украины с Россией". Ну а олигархи – хотят нас затянуть обратно в постсоветское болото. Особенно те, которые имеют проблемы с правосудием.

Как это все "вживить" украинским гражданам? Очень просто: зрителям "Слуги народа" – логика "зрелищ и зрелищ, она же – ошеломляй и властвуй". А оппонентам шестого президента – зачистка информационного пространства и политического поля. И Министерство счастья.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...