20 травня 2019, 15:57

Синхронность, или Подготовка к ''переобуванию'' Украины под Россию

На росссийском федеральном ТВ вовсю идёт кампания "дети из ЛНР/ДНР обращаются к Киеву с тем, что надо прекратить войну и предоставить автономию самообразованиям". В войне, конечно же, виноват Петр Порошенко, а не Владимир Путин. Крым, по версии роспропаганды, вообще всегда был российским, а значит – вопрос исторически закрыт априори. То о чем, я писала много раз: Кремль хочет решить свои проблемы за счет интересов Украины. Еще одна параллельная линия, которая уже начала звучать на россисйких телеканалах: "украинские олигархи, не получившие от Запада того, на что рассчитывали, вернуться к идее Таможенного союза".

На украинском ТВ в большинстве своём тоже во всем "виноват" Петр Порошенко. Первые шаги Владимира Зеленского уже как президента демонстрирует, что он готов нарушать закон. Его "наставник" Игорь Коломойский говорит о том, что "у нас гражданский конфликт на Донбассе". Реваншисты разной степени тяжести резко активизировались, в частности, на уровне судов. Представители разных конфессий записывают видео с обращениями о мире к Украине, а не к России. А волонтеры от "команды Зе" доставляют рисунки от детей нашим военным на фронт о "дружбе Украины с Россией". Ну а олигархи – хотят нас затянуть обратно в постсоветское болото. Особенно те, которые имеют проблемы с правосудием.

Как это все "вживить" украинским гражданам? Очень просто: зрителям "Слуги народа" – логика "зрелищ и зрелищ, она же – ошеломляй и властвуй". А оппонентам шестого президента – зачистка информационного пространства и политического поля. И Министерство счастья.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...