23 грудня 2019, 15:54

Зачем Кремль "ударился" в "псевдорусскую весну"

Остановлюсь детально на активно обсуждаемом заявлении Владимира Путина о якобы "исконно русских землях, подаренных Россией Украине".

На самом деле нет большой новости в том, что по версии российских властей нет такого государства, как Украина. Собственно, в той или иной версии они это повторяют/воспроизводят постоянно. Досточно вспомнить разговор Путина с Бушем-младшим еще в 2008 году, когда он заявил, что часть земель Украине подарила Россия, а часть – Восточная Европа.

Но тут интересны еще и исключительно внутрироссийские причины.

Во-первых. Налицо избирательная трактовка и подход к истории. С одной стороны, Путин критикует Ленина за то, что он пошел по пути СССР как конфедерации, создав республики, вместо того, чтобы все было без границ (как губернии). А с другой – того же Ленина как-то никто не спешит выносить из мавзолея.

Во-вторых. Политическое раздвоение тоже налицо. Владимир Путин пришел к власти не в абстрактном пространстве и времени, а как преемник Бориса Ельцина, признававшего границы от 1991 года. Ельцина, который пришел к власти как раз в контексте развала СССР. Но Путин решил, что теперь вот можно начать пересматривать границы от 1991 года.

В-третьих. Наличие проблемы с пониманием вызовов и задач. Когда Путин, будучи в 21 веке, говорит, что теперь вынужден что-то делать с наследием Ленина в части "подаренных земель", то это, мягко говоря, странно. Думаю, это выдает нежелание и боязнь российской власти ставить вопрос о том, а что из себя представляет РФ на уровне идентичности. Отсюда – вся эта болезненная реакция российской власти на шаги всех постсоветских государств по развитию своего языка, культуры и церкви, независимой от Москвы. Гиганский памятник киевскому князу Владимиру в центре Москвы – из этой же сферы. По большому счету, это и одна их причин агрессии России против Украины. Боязнь того, что рядом с РФ может быть сильное, демократичное государство, с понятной историей и ориентированное на европейские ценности. По сути, реальную угрозу "русской весны" (кто помнит "русские марши" в 2005-2010 годах в Москве) Кремль перенаправил за пределы РФ в виде "псевдорусской весны".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...