23 грудня 2019, 15:54

Зачем Кремль "ударился" в "псевдорусскую весну"

Остановлюсь детально на активно обсуждаемом заявлении Владимира Путина о якобы "исконно русских землях, подаренных Россией Украине".

На самом деле нет большой новости в том, что по версии российских властей нет такого государства, как Украина. Собственно, в той или иной версии они это повторяют/воспроизводят постоянно. Досточно вспомнить разговор Путина с Бушем-младшим еще в 2008 году, когда он заявил, что часть земель Украине подарила Россия, а часть – Восточная Европа.

Но тут интересны еще и исключительно внутрироссийские причины.

Во-первых. Налицо избирательная трактовка и подход к истории. С одной стороны, Путин критикует Ленина за то, что он пошел по пути СССР как конфедерации, создав республики, вместо того, чтобы все было без границ (как губернии). А с другой – того же Ленина как-то никто не спешит выносить из мавзолея.

Во-вторых. Политическое раздвоение тоже налицо. Владимир Путин пришел к власти не в абстрактном пространстве и времени, а как преемник Бориса Ельцина, признававшего границы от 1991 года. Ельцина, который пришел к власти как раз в контексте развала СССР. Но Путин решил, что теперь вот можно начать пересматривать границы от 1991 года.

В-третьих. Наличие проблемы с пониманием вызовов и задач. Когда Путин, будучи в 21 веке, говорит, что теперь вынужден что-то делать с наследием Ленина в части "подаренных земель", то это, мягко говоря, странно. Думаю, это выдает нежелание и боязнь российской власти ставить вопрос о том, а что из себя представляет РФ на уровне идентичности. Отсюда – вся эта болезненная реакция российской власти на шаги всех постсоветских государств по развитию своего языка, культуры и церкви, независимой от Москвы. Гиганский памятник киевскому князу Владимиру в центре Москвы – из этой же сферы. По большому счету, это и одна их причин агрессии России против Украины. Боязнь того, что рядом с РФ может быть сильное, демократичное государство, с понятной историей и ориентированное на европейские ценности. По сути, реальную угрозу "русской весны" (кто помнит "русские марши" в 2005-2010 годах в Москве) Кремль перенаправил за пределы РФ в виде "псевдорусской весны".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...