27 лютого 2020, 14:22

О зависимости РФ жить чужой жизнью – жизнью Украины

"Я три дня гналась за вами, чтобы сказать, как вы мне безразличны".

("Обыкновенно
е чудо", Евгений Шварц)


Если "Украины нет", как утверждает отстраненный/отстранившийся Владислав Сурков, то почему российские пропагандисты все время обсуждают Украину?

Это я к тому, что никто другой так не доказывает в ежедневном режиме, что Украина – живее всех живых, как сами же российских федеральные телеканалы. Просто по факту бесконечных разговоров об Украине.

Каждый день они обсуждают Украину. Не Россию, а Украину. Так, как будто крохотная и неинтересная РФ вся напрочь окружена одной сплошной большой жизненно активной Украиной.

В этом смысле ставка Кремля на исторически слабый опыт Украинской государственности оказалась ошибочной.

Несмотря на всю продажность украинских элит как одно из последствий/проявлений действительно многих уязвимостей государства, Украина проявила колосальную выживаемость. Без армии, с предателями, с тяжелой экономической ситуацией – на момент начала российской агрессии в 2014 году. И, в общем, Россия в своем агрессивном подходе, изначально ошибочном – уже проиграла. Украина, как многие, видимо, мечтали в Кремле не развалилась, и не развалится.

Слова Суркова о том, что "принуждение силой к братским отношениям – единственный метод, исторически доказавший эффективность на украинском направлении" – только подтверждают проигрыш РФ. Это точный диагноз самой России, не способной к созиданию и лидерству на мирной и взаимовыгодной основе.

И, наконец, по поводу слов о том, что якобы вместо Украины есть только "украинство", хочу напомнить слова все того же Суркова о "глубинном народе вместо глубинного государства". Это были слова о России.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...