27 лютого 2020, 14:22

О зависимости РФ жить чужой жизнью – жизнью Украины

"Я три дня гналась за вами, чтобы сказать, как вы мне безразличны".

("Обыкновенно
е чудо", Евгений Шварц)


Если "Украины нет", как утверждает отстраненный/отстранившийся Владислав Сурков, то почему российские пропагандисты все время обсуждают Украину?

Это я к тому, что никто другой так не доказывает в ежедневном режиме, что Украина – живее всех живых, как сами же российских федеральные телеканалы. Просто по факту бесконечных разговоров об Украине.

Каждый день они обсуждают Украину. Не Россию, а Украину. Так, как будто крохотная и неинтересная РФ вся напрочь окружена одной сплошной большой жизненно активной Украиной.

В этом смысле ставка Кремля на исторически слабый опыт Украинской государственности оказалась ошибочной.

Несмотря на всю продажность украинских элит как одно из последствий/проявлений действительно многих уязвимостей государства, Украина проявила колосальную выживаемость. Без армии, с предателями, с тяжелой экономической ситуацией – на момент начала российской агрессии в 2014 году. И, в общем, Россия в своем агрессивном подходе, изначально ошибочном – уже проиграла. Украина, как многие, видимо, мечтали в Кремле не развалилась, и не развалится.

Слова Суркова о том, что "принуждение силой к братским отношениям – единственный метод, исторически доказавший эффективность на украинском направлении" – только подтверждают проигрыш РФ. Это точный диагноз самой России, не способной к созиданию и лидерству на мирной и взаимовыгодной основе.

И, наконец, по поводу слов о том, что якобы вместо Украины есть только "украинство", хочу напомнить слова все того же Суркова о "глубинном народе вместо глубинного государства". Это были слова о России.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...