26 січня 2021, 01:17

Мы и "отсутствующий" президент

Поскольку в постсоветских странах дни рождения президентов – это такая немного общественная дата (в какой-то степени они в концентрированном виде демонстрировали сущность политики и менталитет элит), то изложу пару наблюдений на эту тему. Вначале небольшой экскурс в традиции празднований ДР президентов (от 1990-х – и к сегодня).

Во-первых. Празднества в честь ДР президентов, напоминающие пленумы ЦК КПСС, на которых принимались важные государственные решения долгосрочного характера, а присутствие (приглашение) тех или иных представителей политэкономического сообщества являлось своеобразным признаком лояльности со стороны президента.

Во-втотрых. Практика барско-холопской стилистики разного рода официальных и полуофициальных публичных мероприятий в рамках дней рождений президентов. Обязательные атрибуты таких мероприятий – живая очередь к имениннику, песни-пляски, подношения разного рода ценных даров, в том числе книго-, фото-, кинопродукции, повествующих о выдающемся политическом пути президента страны и его грандиозной роли в судьбе этой самой страны.

В-третьих. Постепенная трансформация (начиная с 2014 года) в сторону публичных оценок работы президента. Ну, то есть, ДР как повод публично сказать о позитивах и в меньшей степени о негативах. Вместо помпезных торжеств. Что, на мой взгляд, хорошо. Как промежуточный вариант. В том смысле, что в западной традиции вообще нет такого внимания к ДР президентов.

И теперь к сегодня. В 2019 году к власти пришёл президент, который преподносил себя как современный лидер, без президентских портретов в кибинетах, госдач и кортежей, а главное – старых политических практик. Тот, кто, по идее, должен был поставить за цель преобразование Украины из постсоветского обломка в современное государство. Да, помпезных торжеств на ДР действующего президента тоже не было. Зато я вот прочитала на официальном сайте ОП новость со следующим заголовоком: "Мировые лидеры поздравляют Президента Украины с Днем рождения", и дальше перечень, начиная с Си Цзиньпина.

Но дело даже не в этом. А в том, что впервые в политической истории Украины у нас де-факто "отсутсвующий" президент. Юридически Владимир Зеленский есть. Но фактически Зеленский как глава государства со своими взглядами и пониманием задач – нам мало известен. Зато продолжает расти влияние отдельных фигур из окружения.

Все предыдущие президенты (за исключением беглеца, который исключен из списка президентов), хоть и совершали ошибки, но, все же, были лидерами с определенным мировоззрением. И вот в связи с недавним ДР Зеленского хотела бы напомнить, что главная функция для президента любой страны – стратегическая (постановка объективных, соответствующих вызовам и конкретному периоду политической жизни Украины, целей). Эта базовая функция задает дальше кадровую политику и границы в компромиссах (внутренних и внешних). Без этого современное государство не построить.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...