13 лютого 2021, 22:04

Между коллаборационизмом и "внешним управлением"

Думаю, вы согласитесь со следующим наблюдением. Применительно к внешним взаимосвязям украинских элит (в их негативном/чрезмерном проявлении) в публичном пространстве обсуждается исключительно два варианта: или коллаборационизм, или "внешнее управление". В зависимости от геополитических взглядов/экономических интересов конкретных людей.

А я напишу о третьей проблеме, более важной, на мой взгляд. Системообразующей. Но вначале коротко о первых двух позициях.

По колаборационизму хочу спросить: если есть обвинения/подозрения в адрес тех или иных представителей элиты в пособничестве врагу, то почему в рамках действующего законодательства это нельзя довести до конечного результата? От того, будет или не будет такой прецедент, зависит и ответ на то, нужно или не нужно дополнительное законодательство.

По штампу "внешнее управление" хочу отметить: здесь речь идёт, скорее, о внешнем влиянии (а это не одно и то же), а также об отсутствии зачастую государственной воли у украинских политиков (и как результат – отсутствии целостных программ, подчиненных определенным целям и задачам; а значит – надо брать образцы у других).

И теперь, наконец, о третьей, исключительно внутренней проблеме, не связанной с реальными и/или надуманными внешними факторами. О "транзитном синдроме" украинских элит. Это когда элиты не воспринимают себя как долгосрочную опору собственной государственности и находятся как бы в пути от прошлого, находящегося за пределами их государственности, в будущее, также лежащее вовне. Своя страна на этом пути – лишь транзитная территория, предоставляющая материальные ресурсы.

Проявление "транзитного синдрома" очень хорошо видно по тому, что действующие элиты не связывают будущее своих детей с Украиной. Большая часть детей украинских элит учится на Западе, и не собирается возвращаться в Украину (то есть, речь не идет о госпрограммах, как это есть в некоторых странах, когда оплачивается учеба в зарубежных университетах, с тем, чтобы потом выпускники, имея хорошее образование, работали в своей стране; речь идет исключительно о частной инициативе, где зарубежное образование – шаг к тому, чтобы там и остаться жить и работать).

Как же эти элиты могут проводить реформы, если они не экстраполируют их на жизнь своих детей?

И вот, если бы на эту проблему был ответ, то, возможно, тогда бы в принципе не возникла тема коллаборационизма или штамп о "внешнем управлении".

Это я к тому, что важно говорить не только о следствиях, но и о причинах.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...