25 травня 2021, 10:46

Навстречу cаммиту демократии

Владимир Путин недавно заявил, что будет "выбивать зубы" всем, кто попробует посягнуть на территориальную целостность РФ. Хотя было бы куда интереснее, если бы он сказал о том, что надо делать, когда Россия посягает на территориальную целостность других стран.

Александр Лукашенко ради удержания власти любой ценой дошел до пиратства в небе. Даже "ХАМАС" отстранился от озвученной Беларусью версии о том, что сообщение о якобы минировании самолета Ryanair поступило на электронную почту аэропорта в Минске от "солдат ХАМАСа". Я тут сразу вспомнила, как Виктор Янукович, уже находясь в России, заявил, что на Майдане был риск сценария "арабской весны". Хотя в бытность президентства не факт, что он вообще смог бы объяснить, в чем суть "арабской весны". Такой "весны" боялись в другой стране. В той, куда он потом бежал.

Судьба 26-летнего оппозиционного журналиста Романа Протасевича, ради задержания которого диспетчеры аэропорта в Минске обманом потребовали у пилотов самолета Ryanair совершись экстренную посадку, и которому может грозить смертная казнь – наглядная демонстрация отличия автократических систем от демократических. Даже небо над такими странами превращается в пространство угрозы.

А так, да, можно при этом рассказывать, что на Западе "ось зла", составлять списки "недружественных стран" и угрожать "выбиванием зубов".

США инициируют в этом году проведение саммита демократических государств. Глава МИд РФ Сергей Лавров уже сказал госсекретарю США Энтони Блинкену, что это якобы будет ещё больше разделять страны. По факту же – чем дальше, тем больше мы видим нарастание самых разных провокаций со стороны России. Проигрыш СССР в Холодной войне не даёт покоя России, и теперь ее власти могут сознательно провоцировать конфликтность, новое противостояние и новый пакт (в РФ периодически говорят о необходимости "Ялты-2".

Понимает ли это политики-умиротворители на Западе? Те политики, опыт которых формировался исключительно внутри западных демократических систем (они его проэцируют на РФ), и которые считают, что главное – не провоцировать Россию? РФ сама будет провоцировать.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...