25 травня 2021, 10:46

Навстречу cаммиту демократии

Владимир Путин недавно заявил, что будет "выбивать зубы" всем, кто попробует посягнуть на территориальную целостность РФ. Хотя было бы куда интереснее, если бы он сказал о том, что надо делать, когда Россия посягает на территориальную целостность других стран.

Александр Лукашенко ради удержания власти любой ценой дошел до пиратства в небе. Даже "ХАМАС" отстранился от озвученной Беларусью версии о том, что сообщение о якобы минировании самолета Ryanair поступило на электронную почту аэропорта в Минске от "солдат ХАМАСа". Я тут сразу вспомнила, как Виктор Янукович, уже находясь в России, заявил, что на Майдане был риск сценария "арабской весны". Хотя в бытность президентства не факт, что он вообще смог бы объяснить, в чем суть "арабской весны". Такой "весны" боялись в другой стране. В той, куда он потом бежал.

Судьба 26-летнего оппозиционного журналиста Романа Протасевича, ради задержания которого диспетчеры аэропорта в Минске обманом потребовали у пилотов самолета Ryanair совершись экстренную посадку, и которому может грозить смертная казнь – наглядная демонстрация отличия автократических систем от демократических. Даже небо над такими странами превращается в пространство угрозы.

А так, да, можно при этом рассказывать, что на Западе "ось зла", составлять списки "недружественных стран" и угрожать "выбиванием зубов".

США инициируют в этом году проведение саммита демократических государств. Глава МИд РФ Сергей Лавров уже сказал госсекретарю США Энтони Блинкену, что это якобы будет ещё больше разделять страны. По факту же – чем дальше, тем больше мы видим нарастание самых разных провокаций со стороны России. Проигрыш СССР в Холодной войне не даёт покоя России, и теперь ее власти могут сознательно провоцировать конфликтность, новое противостояние и новый пакт (в РФ периодически говорят о необходимости "Ялты-2".

Понимает ли это политики-умиротворители на Западе? Те политики, опыт которых формировался исключительно внутри западных демократических систем (они его проэцируют на РФ), и которые считают, что главное – не провоцировать Россию? РФ сама будет провоцировать.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...