15 червня 2021, 16:04

У нас опять "стабильность". Только чего?

Владимир Зеленский уже заговорил о стабильности. Сказал на очередном форуме, что не видит смысла для роспуска парламента сейчас, и что Украине нужна стабильность (хотя ещё совсем недавно президент сам же публично и стращал депутатов роспуском ВР).

Прямо из крайности в крайность – от стилистики в духе "взять все и поделить" и до "стабильности".

Вообще тема стабильности (как и реформ, и борьбы с коррупцией), имею в виду то, как это звучит в политическом лексиконе украинских политиков – уже давно заезженная. Кто только не "юзал".

Ну а если серьезно, то возникает вопрос: а что такое стабильность в понимании действующей власти? Почему она привязана исключительно к возможным досрочным выборам в ВР, а не к тому, что происходит, например, на уровне общества/обычных людей (есть ли у них стабильность?) в период между выборами? Касается ли она исключительно все ещё монополии власти, хоть уже и сокращающейся, или процессов?

Если процессов, то о какой стабильности идёт речь? О той, которая позволяет сохранять проблемы, но при этом делать вид, что они решаются (типа законопроекта о "статусе олигархов")?

Если стабильность, по мнению Зеленского, помогает решать какие-то задачи, то тогда какие конкретно?

В общем, одни вопросы. Хотя стабильность тоже имеет разные появления (в зависимости от мотивации).

Стабильность как развитие, например (но тогда должны быть задачи и инструменты/ресурсы для выполнения этих задач).

И стабильность как устойчивость конкретной власти (в этом случае все привязано исключительно к выборам).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...