17 червня 2021, 23:48

Коротко об итогах саммита Байден-Путин

1. Все прогнозировано – и темы, и возможные результаты, которые есть в очень отдельных сферах. В этом смысле, саммит действительно несколько внешне скучный (как его характеризовали многие западные СМИ).

2. Публичное "summary" (имею в виду брифинги президентов США и РФ) только лишь подтвердили разные позиции сторон, в том числе на уровне поведения и изъяснения. Джозеф Байден выглядел спокойнее, чем Владимир Путин. Президент РФ, например, сказал, что США считают Россию недружественной страной, но при этом умолчал, что сама же РФ официально внесла США в список недружественных стран вместе с Чехией.

3. Обе стороны были хорошо подготовлены и заранее понимали разность позиций.

Для Путина, думаю, был важен: 1).сам факт встречи, для демонстрации значимости (в Женеве не только состоялась встреча Михаила Горбачёва и Рональда Рейгана в 1985 году, но и встреча Дуайта Дэвида Эйзенхауэра с лидерами Франции, Великобритании и СССР в 1955 году; 2).понимание приоритетов Запада и готовности их отстаивать.

Для Байдена, думаю, было важно: 1).стать выразителем позиции коллективного Запада (вы удивитесь, но как сказал ранее президент США, лидеры стран-членов НАТО были благодарны за возможность проговорить вопросы, которые будут обсуждаться на встрече с Путиным; видимо, Запад опасается одновременности экспансионизма со стороны России и Китая); 2.донести позицию Запада, которая во многом была сформулирована на саммитах G7, НАТО, США-ЕС, и понять, насколько Россия может действовать в рамках международного права.

В целом, встречу считаю позитивной. Запад, пожиная последствия накопленных ещё при Бараке Обаме и Дональде Трампе проблем (проблему Сирии, например), понимает, что отвечать на вызовы нужно своевременно. Иначе – это чревато новыми проблемами. Россия, думаю, понимает эту трансформацию в восприятии Запада. Китай – это и разделяющий, и объединяющий вызов.

Ну а что касается Украины, то самое революционное заявление (по итогам всех июньских саммитов), на мой взгляд – это, пожалуй, слова о том, что аннексия Крыма и война на Донбассе не являются препятствием для возможного членства в НАТО. Куда большее препятствие – это внутренняя слабость Украины (отсутствие системных трансформаций). А революционное – потому что во многом обессмысливает мотивацию субъекта агрессии (все эти особые статусы нужны исключительно для обездвиживания евроатлантического курса Украины).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...