17 червня 2021, 23:48

Коротко об итогах саммита Байден-Путин

1. Все прогнозировано – и темы, и возможные результаты, которые есть в очень отдельных сферах. В этом смысле, саммит действительно несколько внешне скучный (как его характеризовали многие западные СМИ).

2. Публичное "summary" (имею в виду брифинги президентов США и РФ) только лишь подтвердили разные позиции сторон, в том числе на уровне поведения и изъяснения. Джозеф Байден выглядел спокойнее, чем Владимир Путин. Президент РФ, например, сказал, что США считают Россию недружественной страной, но при этом умолчал, что сама же РФ официально внесла США в список недружественных стран вместе с Чехией.

3. Обе стороны были хорошо подготовлены и заранее понимали разность позиций.

Для Путина, думаю, был важен: 1).сам факт встречи, для демонстрации значимости (в Женеве не только состоялась встреча Михаила Горбачёва и Рональда Рейгана в 1985 году, но и встреча Дуайта Дэвида Эйзенхауэра с лидерами Франции, Великобритании и СССР в 1955 году; 2).понимание приоритетов Запада и готовности их отстаивать.

Для Байдена, думаю, было важно: 1).стать выразителем позиции коллективного Запада (вы удивитесь, но как сказал ранее президент США, лидеры стран-членов НАТО были благодарны за возможность проговорить вопросы, которые будут обсуждаться на встрече с Путиным; видимо, Запад опасается одновременности экспансионизма со стороны России и Китая); 2.донести позицию Запада, которая во многом была сформулирована на саммитах G7, НАТО, США-ЕС, и понять, насколько Россия может действовать в рамках международного права.

В целом, встречу считаю позитивной. Запад, пожиная последствия накопленных ещё при Бараке Обаме и Дональде Трампе проблем (проблему Сирии, например), понимает, что отвечать на вызовы нужно своевременно. Иначе – это чревато новыми проблемами. Россия, думаю, понимает эту трансформацию в восприятии Запада. Китай – это и разделяющий, и объединяющий вызов.

Ну а что касается Украины, то самое революционное заявление (по итогам всех июньских саммитов), на мой взгляд – это, пожалуй, слова о том, что аннексия Крыма и война на Донбассе не являются препятствием для возможного членства в НАТО. Куда большее препятствие – это внутренняя слабость Украины (отсутствие системных трансформаций). А революционное – потому что во многом обессмысливает мотивацию субъекта агрессии (все эти особые статусы нужны исключительно для обездвиживания евроатлантического курса Украины).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...