16 липня 2021, 23:18

Бег на месте

Все чаще задаюсь вопросом: чем вообще занимаются украинские элиты? И власть, и оппозиция.

Украинцы и так достаточно украиноцентричны, и зачастую им вообще неинтересны процессы и логика событий за пределами страны. Даже если они напрямую затрагивают интересы Украины.

А в данном случае речь даже не об этом. Политики все больше живут в собственном политическом ритме и рамке, а не в рамке и ритме государства и общества. То есть, это даже украиноцентричность такая особая.

За политической борьбой, когда власть, вместо того, чтобы заниматься госуправлением, направляет свои усилия на пиар и оппозицию, а оппозиция, соответственно – тратит всю энергию на защиту, реальные вызовы и задачи не то, что не проговариваются, но даже и не видятся/не осознаются. Я уже не говорю о конкретных инициативах – будь то в сфере внутренней или внешней политики.

Важные визиты Владимира Зеленского – и состоявшийся к Ангеле Меркель, и предстоящий к Джозефу Байдену – практически не обсуждаются вне политических интересов.

Власть или мямлит, или обвиняет, и глаза загораются только в момент произношения фамилий предшественников. А оппозиция, погружённая властью в эту логику, ищет ошибки у действующей власти (а их много – даже искать особо не надо).

И я вот хочу понять: а где пространство конструктивного и содержательного разговора? Без вот этого вот, что "нам достались Минские соглашения в наследство от предшественников", и все, что мы можем/умеем – это только обвинять. Даже содержательной дискуссии на тему того, с чем была связана военная активизация и шантаж России в марте у границ Украины, особо и не припомню. Завершения строительства СП-2, видимо, мало.

С внутренней политикой ещё хуже. На эфирах, порой, вообще непонятно что и как обсуждается (потому что обсуждение идёт или без привязки к обществу, или спекулятивно).

При этом возможности Украины как государства и граждан – несоизмеримо больше, чем то, как это подают политики.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...