16 липня 2021, 23:18

Бег на месте

Все чаще задаюсь вопросом: чем вообще занимаются украинские элиты? И власть, и оппозиция.

Украинцы и так достаточно украиноцентричны, и зачастую им вообще неинтересны процессы и логика событий за пределами страны. Даже если они напрямую затрагивают интересы Украины.

А в данном случае речь даже не об этом. Политики все больше живут в собственном политическом ритме и рамке, а не в рамке и ритме государства и общества. То есть, это даже украиноцентричность такая особая.

За политической борьбой, когда власть, вместо того, чтобы заниматься госуправлением, направляет свои усилия на пиар и оппозицию, а оппозиция, соответственно – тратит всю энергию на защиту, реальные вызовы и задачи не то, что не проговариваются, но даже и не видятся/не осознаются. Я уже не говорю о конкретных инициативах – будь то в сфере внутренней или внешней политики.

Важные визиты Владимира Зеленского – и состоявшийся к Ангеле Меркель, и предстоящий к Джозефу Байдену – практически не обсуждаются вне политических интересов.

Власть или мямлит, или обвиняет, и глаза загораются только в момент произношения фамилий предшественников. А оппозиция, погружённая властью в эту логику, ищет ошибки у действующей власти (а их много – даже искать особо не надо).

И я вот хочу понять: а где пространство конструктивного и содержательного разговора? Без вот этого вот, что "нам достались Минские соглашения в наследство от предшественников", и все, что мы можем/умеем – это только обвинять. Даже содержательной дискуссии на тему того, с чем была связана военная активизация и шантаж России в марте у границ Украины, особо и не припомню. Завершения строительства СП-2, видимо, мало.

С внутренней политикой ещё хуже. На эфирах, порой, вообще непонятно что и как обсуждается (потому что обсуждение идёт или без привязки к обществу, или спекулятивно).

При этом возможности Украины как государства и граждан – несоизмеримо больше, чем то, как это подают политики.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...

Навіщо Кремль проштовхує прецедент легалізації окупації

От здавалося б, навіщо США вносять до обговорення тему Криму, якщо від України не вимагається юридичного визнання його російським, а таке визнання від себе, ніби, допускають США? (Ніби, бо варто відзначити, що багато чого про пропозиції США ми читаємо в ЗМІ...

Про розвилку для світової системи

Днями міністр оборони Великої Британії Джон Гілі сказав, що 2025 рік стане критичним, закликавши союзників посилити військову підтримку України...

Самовизначення триває: deal, гібридність, пробудження та ієрогліф

Ну що ж, активна дипломатія останніх місяців (маю на увазі очікування від ініціативи адміністрації Трампа) у супроводі не менш активних військових дій на російсько-українському фронті показала: знайти Атланта, який утримує на своїх плечах ситуацію, неможливо...