26 серпня 2021, 13:31

О причинах ''псевдорусской весны'' за пределами РФ

Сергей Лавров, типа, поиронизировал, что "Украина приватизировала День Крещения Киевской Руси" (в ответ на инициативу Владимира Зеленского учредить 28 июля праздник Украинской государственности).

Видимо, российской власти обидно, что зря установили 25-метровый памятник великому князю киевскому, крестителю Киевской Руси Владимиру в Москве на Боровицкой площади в 2016 году.

Москве так хочется застолбить за собой нишу главного, даже в истории Киевской Руси, и наоборот – всегда подчёркивать "окраинность" Украины.

Ещё я помню, как в 2017 году Эммануэль Макрон после встречи с Петром Порошенко упомянул о роли Анны Киевской (Анны Ярославны) в установлении "давних отношений" между Украиной и Францией. Макрон тогда именно так и сказал "Анны Киевской". До этого он говорил по телефону с Владимиром Путиным, и, видимо, понял всю "болезненность" для российской власти темы истории в этой части, и занял сторону Украины.

И не только из-за вопроса "исторического первородства".

Думаю, в России очень боятся постановки вопроса о том, что такое РФ в 21 столетии, в том числе на уровне идентичности (в России проживает более 200 национальностей). Как и боятся – самодостаточности бывших постсоветских стран, того, что рядом с РФ может быть сильное, демократичное государство, с понятной историей и ориентированное на европейские ценности.

Идентичность Украины актуализирует вопрос об идентичности РФ.

Это одна из причин агрессивного поведения России. Когда есть риск настоящей "русской весны" в самой РФ, куда удобнее (с точки зрения перенаправления внутренних вызовов на якобы внешние угрозы) устроить "псевдорусскую войну" в Украине.

В общем, считаю инициативу с днем Украинской государственности правильной. При этом важно, чтобы учреждение этого праздника не исходило исключительно из мотивации ответа Путину. Настоящая неуязвимость (в том числе от внешних взломов) – это когда государство сильное изнутри.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...