10 вересня 2021, 13:04

О субъектности

"Чистый объект является суверенным, потому что он то, обо что разбирается суверенитет другого, и тот попадает в свою собственную ловушку. Кристалл мстит. Объект – это то, что исчезло с горизонта субъекта, и именно из глубин этого исчезновения он обволакивает субъект своей фатальной стратегией. И тогда субъект исчезает с горизонта объекта".

(Жан Бодрийяр, "Фатальные стратегии").


Часто слышу от украинских политиков, что то ли Украина потеряла, то ли вернула себе субъектность как государство.

Всегда удивляюсь таким заявлениям. Потому что в данном случае куда интереснее понять, а что политики вообще понимают под "субъектностью". Имею в виду не слово, а конкретное значение, применительно к Украине.

Что такое субъектность государства, не являющегося постоянным членом СБ ООН и не имеющего ядерного оружия?

То есть, это не о внешних признаках (встречи, присутствие на международных мероприятиях, общие слова и тд), а о сути.

Считаю, что обязательным условием субъектности является сила государства изнутри (осознание себя). А проявление субъектности – это неуязвимость от внешних угроз и умение реализовывать проекты на внешней площадке. И вот если бы было такое понимание (сильных сторон и последовательности приоритетов), то, возможно, и у элит бы появилась "точка сборки" в части объединения.

А если говорить о геополитике, то на постсоветском постранствует Украина сегодня – протосубъектна, если так можно сказать. То есть, потенциально субъектна.

В том смысле, что у нас нет выбора, кроме как показать/доказать себе и миру – что на постсоветском пространстве возможно демократичное, толерантное и сильное государство.

Это альтернатива тому типу регионального лидерства, которое демонстрирует Россия. Именно поэтому, думаю, отношения между Украиной и РФ всегда были и есть важным фактором влияния на ситуацию – как на региональном, так и на глобальном уровнях. Ведь в возможной новой геополитической реальности постсоветского пространства Украина – это центр консолидации западной части евразийского "хартленда" и источник европейских ценностей для этой части постимперской / постсоветской территории.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...