10 вересня 2021, 13:04

О субъектности

"Чистый объект является суверенным, потому что он то, обо что разбирается суверенитет другого, и тот попадает в свою собственную ловушку. Кристалл мстит. Объект – это то, что исчезло с горизонта субъекта, и именно из глубин этого исчезновения он обволакивает субъект своей фатальной стратегией. И тогда субъект исчезает с горизонта объекта".

(Жан Бодрийяр, "Фатальные стратегии").


Часто слышу от украинских политиков, что то ли Украина потеряла, то ли вернула себе субъектность как государство.

Всегда удивляюсь таким заявлениям. Потому что в данном случае куда интереснее понять, а что политики вообще понимают под "субъектностью". Имею в виду не слово, а конкретное значение, применительно к Украине.

Что такое субъектность государства, не являющегося постоянным членом СБ ООН и не имеющего ядерного оружия?

То есть, это не о внешних признаках (встречи, присутствие на международных мероприятиях, общие слова и тд), а о сути.

Считаю, что обязательным условием субъектности является сила государства изнутри (осознание себя). А проявление субъектности – это неуязвимость от внешних угроз и умение реализовывать проекты на внешней площадке. И вот если бы было такое понимание (сильных сторон и последовательности приоритетов), то, возможно, и у элит бы появилась "точка сборки" в части объединения.

А если говорить о геополитике, то на постсоветском постранствует Украина сегодня – протосубъектна, если так можно сказать. То есть, потенциально субъектна.

В том смысле, что у нас нет выбора, кроме как показать/доказать себе и миру – что на постсоветском пространстве возможно демократичное, толерантное и сильное государство.

Это альтернатива тому типу регионального лидерства, которое демонстрирует Россия. Именно поэтому, думаю, отношения между Украиной и РФ всегда были и есть важным фактором влияния на ситуацию – как на региональном, так и на глобальном уровнях. Ведь в возможной новой геополитической реальности постсоветского пространства Украина – это центр консолидации западной части евразийского "хартленда" и источник европейских ценностей для этой части постимперской / постсоветской территории.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...