10 вересня 2021, 13:04

О субъектности

"Чистый объект является суверенным, потому что он то, обо что разбирается суверенитет другого, и тот попадает в свою собственную ловушку. Кристалл мстит. Объект – это то, что исчезло с горизонта субъекта, и именно из глубин этого исчезновения он обволакивает субъект своей фатальной стратегией. И тогда субъект исчезает с горизонта объекта".

(Жан Бодрийяр, "Фатальные стратегии").


Часто слышу от украинских политиков, что то ли Украина потеряла, то ли вернула себе субъектность как государство.

Всегда удивляюсь таким заявлениям. Потому что в данном случае куда интереснее понять, а что политики вообще понимают под "субъектностью". Имею в виду не слово, а конкретное значение, применительно к Украине.

Что такое субъектность государства, не являющегося постоянным членом СБ ООН и не имеющего ядерного оружия?

То есть, это не о внешних признаках (встречи, присутствие на международных мероприятиях, общие слова и тд), а о сути.

Считаю, что обязательным условием субъектности является сила государства изнутри (осознание себя). А проявление субъектности – это неуязвимость от внешних угроз и умение реализовывать проекты на внешней площадке. И вот если бы было такое понимание (сильных сторон и последовательности приоритетов), то, возможно, и у элит бы появилась "точка сборки" в части объединения.

А если говорить о геополитике, то на постсоветском постранствует Украина сегодня – протосубъектна, если так можно сказать. То есть, потенциально субъектна.

В том смысле, что у нас нет выбора, кроме как показать/доказать себе и миру – что на постсоветском пространстве возможно демократичное, толерантное и сильное государство.

Это альтернатива тому типу регионального лидерства, которое демонстрирует Россия. Именно поэтому, думаю, отношения между Украиной и РФ всегда были и есть важным фактором влияния на ситуацию – как на региональном, так и на глобальном уровнях. Ведь в возможной новой геополитической реальности постсоветского пространства Украина – это центр консолидации западной части евразийского "хартленда" и источник европейских ценностей для этой части постимперской / постсоветской территории.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...