15 вересня 2021, 16:23

Как Украине обрести свою внутреннюю силу, не став слабее

Публичная реакция на тему "кириллица-латиница" – это, на мой взгляд, продолжение/проявление куда более значимой дискуссии в отношении методов.

Того, как реагировать Украине на внешние угрозы. Нужно или не нужно отчуждаться от той части истории, которая касается и России. Или в отношении которой РФ имеет монополию (как с 9 мая, например).

Я считаю, что не нужно отказываться/отчуждаться ни от какой части истории. Потому что тогда мы сами отрезаем от своего условного "тела" какую-то часть. Уменьшаем себя.

Но нужно давать свои трактовки событиям. И не вдогонку, а на упреждение. Я вот, например, все жду, когда кто-то напишет текст по поводу российского штампа о том, что "Крым всегда был российским". И это только один из примеров.

Повторю то, что уже писала ранее: Россия так воюет против Украины и хочет украсть нашу историю потому – что эта история и потенциал преобразования Украины в сильное государство у нас есть.

Чего боится Россия? Того, что Украина может стать центром консолидации западной части евразийского "хартленда" и источником других ценностей (не тех политических подходов, которые культивирует российская власть) для какой-то части постсоветского пространства.

В каком-то смысле, вспоминая извечный российский внутренний исторический спор о "западниках и почвенниках", постсоветские страны, которые будут ориентироваться на Европу -

Это в понимании РФ "западники". Сердце этих стран на постсоветском пространстве – это

Украина (безотносительно того, имеет Украина перспективы стать членом ЕС или нет).

Как это ни парадоксально, Россия сама же и актуализировала эту дискуссию о "западниках" и "почвенниках" в масштабах постсоветского пространства.

Потому что до событий 2014 году Украина и Россия как постсоветские государства переживали во многом схожие процессы.

После 2014 года Украина не имеет другого выбора, кроме как осуществлять структурные изменения, укреплять обороноспособность и устойчивость (фронт и тыл), отходить от "доктрины безразличия" политического класса по отношению к собственному государству. То есть, делать то, что работает не только на выживание и восстановление территориальной целостности страны в пределах 1991 года, но и то, что работает на развитие государства, превращение Украины в современную самодостаточную страну.

Как у нас это получается – отдельный вопрос. Но направление приложения необходимых усилий – понятно.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...