16 жовтня 2021, 17:09

Украина-Россия: кто кого переформатирует

Зацикленность российской власти на теме Украины – налицо. Речь идёт буквально о психологической зависимости России от Украины. А иногда и вовсе о модели поведения "господин и истерик", описанной Жаком Лаканом в его семинарах по психозам.

Недавняя статья зампреда СНБО РФ, а в прошлом президента и премьера, Дмитрия Медведева, – классический пример истерии. Независимо от того, с какой целью – внутренней или внешней – она писалась.

Да и отделить в России внутреннее и внешнее (если речь идёт об Украине) – уже невозможно. Отсюда где-то даже искренность в словах Путина о якобы "гражданской войне" на Донбассе. В том смысле, что в логике "одного народа" и одного пространства – это "гражданская война" РФ против Украины, раз ее власть не признаёт границы постсоветских государств от 1991 года.

Ещё один комплекс РФ – это проигрыш СССР в Холодной войне. Может, именно в этом кроются причины странных и непонятных, на первый взгляд, попыток Росиии пересмотреть мировую систему, сложившуюся после Второй Мировой войны, и обнулить пакт "Сталин-Черчилль-Рузвельт", несмотря на то, что СССР был одним из победителей.

Это я к тому, что комплексы и травмы у российских элит засели глубоко. Плюс – это все наложилось на внутреннюю составляющую (особенности ресурсной экономики и несменяемой власти). И на каком-то этапе Россия ушла от догоняющей стратегии Запада к стратегии взлома – не догонять Запад, а обваливать. По сути, это и есть новая война, цели России в которой навязать новые привила и новый пакт.

В такой логике понятно, что Украина – это краеугольный камень. Россия не может позволить, чтобы на постсоветском пространстве было самодостаточное государство. И будет пытаться переформатировать Украину под себя. Поэтому дело не в особом статусе Донбасса, на чем настаивают в России, а в том, чтобы попытаться изменить Украину под себя.

Но, как оказалось, это не так легко. И вся эта затея вдолгую. Более того, может так оказаться, что это не Россия, а Украина спровоцирует изменения в РФ.

Если Украина станет современным самодостаточным (политически, экономически, психологически) государством, понимающим свои преимущества и сильные стороны.

Именно этого, уверена, российские власти боятся больше всего. Украины как возможного позитивного образца государства на постсоветском пространстве. А впоследствии – Украины как центра консолидации западной части евразийского "хартленда" и источника демократических ценностей для этой части постимперской/постсоветской территории.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...