9 травня 2022, 00:48

Как Россель поздравил условного Мюллера с победой

Тут экс-губернатор Свердловской области, а сейчас сенатор, Эдуард Россель заявил, что Россия в преддверии 9 мая во второй раз победила Германию. Потому что, по его словам, положение дел в Германии сегодня гораздо хуже, чем в России.

Понимаете, в чем тут дело, и почему я обратила внимание на жири бред? Россель ведь не просто старый маразматик, выживший из ума. Это сознательное враньё. Он ведь прекрасно знает, что у тех россиян, у которых есть деньги, на кухне вся техника немецкая. Если их армия ворует в Украине даже унитазы, то за холодильниками Haier они тем более бегут. Не говоря уже о социальных стандартах – в Германии и в РФ.

Поездил бы Россель по своему Екатеринбургу. На Уралмаш. Вторчермет. Химмаш. Сортировку. Компрессорный район. Это же мрак и ужас, как говорят те, кто там жил. Улица Самолетная – вообще рай для криминала и наркоманов. Да весь город – один сплошной криминал. Тот же Евгений Ройзман когда-то рассказывал, как наркоманы умирали в ломке в двухкилометровой очереди к цыганам за дозой.

А Россель говорит, что в России лучше, чем в Германии. Это, видимо, не лечится. Наглядная демонстрация ментального аутсайдерства.

Я как-то писала о своём воспоминании, как Фонд Мазоха еще 8 мая 1995 года провел "почтовую акцию" – 5500 почтовых открыток с надписью "С Днём победы, господин Мюллер!". Открытки были отправлены обладателям наиболее распространённой и знаковой немецкой фамилии, проживающим в Берлине. Эта акция была актом демонстрации того, кто и как распорядился своими победой и поражением во Второй Мировой войне, в том числе на уровне социальных стандартов и уровня жизни граждан. Но Россия, вместо того, чтобы проанализировать причины проигрыша в Холодной войне и развала СССР, решила повергнуть весь мир в новую войну, переплюнув агрессора из 20 столетия, а собственных граждан – в нищету и позор.

Такая вот реальная "победа" у РФ и ее псевдоэлит. Так что, выходит, очередная поздравительная открытка (теперь от России, раз Россель заговорил) условному (я бы даже сказала коллективному западному) Мюллеру.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...