9 травня 2022, 00:48

Как Россель поздравил условного Мюллера с победой

Тут экс-губернатор Свердловской области, а сейчас сенатор, Эдуард Россель заявил, что Россия в преддверии 9 мая во второй раз победила Германию. Потому что, по его словам, положение дел в Германии сегодня гораздо хуже, чем в России.

Понимаете, в чем тут дело, и почему я обратила внимание на жири бред? Россель ведь не просто старый маразматик, выживший из ума. Это сознательное враньё. Он ведь прекрасно знает, что у тех россиян, у которых есть деньги, на кухне вся техника немецкая. Если их армия ворует в Украине даже унитазы, то за холодильниками Haier они тем более бегут. Не говоря уже о социальных стандартах – в Германии и в РФ.

Поездил бы Россель по своему Екатеринбургу. На Уралмаш. Вторчермет. Химмаш. Сортировку. Компрессорный район. Это же мрак и ужас, как говорят те, кто там жил. Улица Самолетная – вообще рай для криминала и наркоманов. Да весь город – один сплошной криминал. Тот же Евгений Ройзман когда-то рассказывал, как наркоманы умирали в ломке в двухкилометровой очереди к цыганам за дозой.

А Россель говорит, что в России лучше, чем в Германии. Это, видимо, не лечится. Наглядная демонстрация ментального аутсайдерства.

Я как-то писала о своём воспоминании, как Фонд Мазоха еще 8 мая 1995 года провел "почтовую акцию" – 5500 почтовых открыток с надписью "С Днём победы, господин Мюллер!". Открытки были отправлены обладателям наиболее распространённой и знаковой немецкой фамилии, проживающим в Берлине. Эта акция была актом демонстрации того, кто и как распорядился своими победой и поражением во Второй Мировой войне, в том числе на уровне социальных стандартов и уровня жизни граждан. Но Россия, вместо того, чтобы проанализировать причины проигрыша в Холодной войне и развала СССР, решила повергнуть весь мир в новую войну, переплюнув агрессора из 20 столетия, а собственных граждан – в нищету и позор.

Такая вот реальная "победа" у РФ и ее псевдоэлит. Так что, выходит, очередная поздравительная открытка (теперь от России, раз Россель заговорил) условному (я бы даже сказала коллективному западному) Мюллеру.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...