20 травня 2022, 14:48

О лице РФ

Эта война, в итоге, покажет не силу России, как рассчитывал Кремль, а наоборот – ее слабость. Происходящее неизбежно будет иметь/уже имеет продолжение внутри самой РФ.

Тут речь идёт не просто о лице Путина, которого давно нет (и сохранять в этом смысле нечего). Тут речь идёт о лице самой РФ. Не с точки зрения внешнего восприятия, а с точки зрения внутренних процессов.

Ведь куда ни посмотри – везде рабский менталитет. Возьмем, например, ЯНАО. Один из самых богатых регионов (энергоресурсы). Так там есть города, в которых до сих около 20% бараков. Вот такое "вставание с колен".

Впрочем, чему удивляться, если церкви у них на улицах Ленина, а похоронные услуги – на улицах Энтузиастов. Воруют при этом везде. Городами воруют. Сразу вспоминается "голубой воришка" и лицо Табакова. Сам же играл в него и сам же поддерживал Путина. Пока жив был.

Выходит, в Украине они хотят воровать и убивать, а у себя – держать "глубинный народ" на страхе и пропаганде за быдло. Зоны в РФ, как говорят – это настоящие пыточные (включая методы "с швабрами"). Если российские военные и наёмники – это животные, то можно себе представить, на что способны зеки. Пока в Европе развивают государства с акцентом на заботе о людях (Швейцария – вообще как другая планета), в России постоянно гулаги получаются. А ведь им дали все. Рыночную экономику, олимпиады с чемпионатами, разные статусы. В общем, мир к ним повернулся лицом. Но там все равно гулаги создают.

И вот они хотят это делать везде, а не только в России. Любой уважающий себя народ на позволил бы такого. В Украине такой режим быстро снесли бы. А в России – раболепие. Президент-царь. И там это считается, типа, норм.

Люди оказались рабами на своей же (или уже не на своей?) земле. Видимо, отмены крепостного права в головах не получилось. Указ издать – одно дело. А ты возьми и в голове отмени рабский менталитет – это куда сложнее.

Вот и не знают они сами, кто в итоге. Стадо, которое теперь ещё послали на войну.

Они хотя бы кокошники на День России надевали что ли, тогда было бы понятно, что россияне. А так – не разберёшь, кто они такие вообще. Или они и кокошников боятся? Потому что это мордовская тема. Боятся признать в себе часть мордвы, вместо мифа об "одном народе" с украинцами, которого их же послали убивать.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...