3 червня 2022, 14:41

100 дней войны

1. Метафизика (о предпосылках). Война таки действительно метафизическая. Россия использовала любой надуманный повод для войны, решение относительно которой вызревало давно (то "нацисты", то НАТО, то "русофобия"), Кирилл дошёл аж до слов о метафизике. А в итоге оказалось, что это действительно глобальная война – прошлого и будущего, мертвого и живого, больного и здорового. Метафизика – на стороне Украины.

2. Лица без масок (о субъектах). Война показала, кто есть кто. Украина, сражающаяся за свою жизнь. Запад, выходящий с разной скоростью из размеренности бытия и умиротворительной линии поведения в отношении РФ, вплоть до того, что можно было проспать и собственные проблемы. Россия без лица, у которой под маской оказалось одни сплошные язвы и комплексы. Китай, традиционно ожидающий у берега реки момента, как проплывут трупы врагов.

3. Видение (о перспективе). Украина однозначно победит в этой войне – это понятно. Столько горя принесла нам эта вероломная война – это я к вопросу о цене. Но важна не просто победа, а чтобы война больше никогда не повторилась. Это в том числе и вопрос видения поствоенного мира, который меняется на наших глазах по ходу войны. Украинская армия становится одной из самых сильных в мире, в то время как российская приобретает статус "второй с конца". Запад меняет оборонные стратегии (трансформация позиции Германии и Италии – невообразимо просто, хоть нам, абсолютно оправданно, кажется, что все происходит очень медленно). Финляндия и Швеция идут в НАТО. Дания инициирует референдум о присоединении к оборонной политике ЕС (хотя в 1993 году был референдум с прямо обратной постановкой вопроса). Китай – на распутье, отсидеться в стороне уже не получится. Россия как огромная территория непрогнозированных сценариев. Долгую перспективу будет формировать видение

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...