16 липня 2022, 10:32

Россия попала в свою же ловушку

Когда в России начинали эту войну, очевидно, исходили из перспективы "Есть Россия нет Украины".

Но никак не от обратного – "Есть Украина нет России". А все может быть.

РФ ведёт войну на уничтожение, не оставляя выбора ни другим, ни себе. В итоге, делая несовместимым своё существование со всем цивилизованным миром. Во всяком случае в том формате, в котором живет вся страна. В уничижительном формате. Государства-террориста, где война это единственная идеология.

Есть футбольный матч. Он длится 90 минут.

А есть действительно метафизическая битва между Украиной и Россией (как протоимперией, мыслящей себя практиками из позапрошлых веков). Она длится уже больше 800 лет.

Считаю, что этот футбольный матч подходит к концу. Все замены сделаны, условно говоря. Август и сентябрь как подготовка к "зимней фазе" войны, прогнозировано, будут горячими. Нас ждёт либо серия пенальти, либо гол в добавленное время.

Но метафизически Украина уже выиграла. Украина видит себя как государство. И украинцы видят себя как народ и граждане. Мы смотрим в будущее.

А Россия живет прошлым, и что самое парадоксальное – взяла все самое худшее, в итоге, от разных эпох, обнулив тем самым те выигрышные позиции, которые достались в наследство (постоянное членство в СБ ООН, например, которое выглядит теперь как абсурд).

При этом настоящие русские, которые безусловно есть, проиграли в обоих случаях. Они прекрасно понимают, что для них как граждан РФ не лучшие времена. Карма изрезана/испорчена на 100 лет наперед. Внутри России победила шариковщина. А от потомков шариковых толку не будет. Его априори не может быть. По факту.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...