16 липня 2022, 10:32

Россия попала в свою же ловушку

Когда в России начинали эту войну, очевидно, исходили из перспективы "Есть Россия нет Украины".

Но никак не от обратного – "Есть Украина нет России". А все может быть.

РФ ведёт войну на уничтожение, не оставляя выбора ни другим, ни себе. В итоге, делая несовместимым своё существование со всем цивилизованным миром. Во всяком случае в том формате, в котором живет вся страна. В уничижительном формате. Государства-террориста, где война это единственная идеология.

Есть футбольный матч. Он длится 90 минут.

А есть действительно метафизическая битва между Украиной и Россией (как протоимперией, мыслящей себя практиками из позапрошлых веков). Она длится уже больше 800 лет.

Считаю, что этот футбольный матч подходит к концу. Все замены сделаны, условно говоря. Август и сентябрь как подготовка к "зимней фазе" войны, прогнозировано, будут горячими. Нас ждёт либо серия пенальти, либо гол в добавленное время.

Но метафизически Украина уже выиграла. Украина видит себя как государство. И украинцы видят себя как народ и граждане. Мы смотрим в будущее.

А Россия живет прошлым, и что самое парадоксальное – взяла все самое худшее, в итоге, от разных эпох, обнулив тем самым те выигрышные позиции, которые достались в наследство (постоянное членство в СБ ООН, например, которое выглядит теперь как абсурд).

При этом настоящие русские, которые безусловно есть, проиграли в обоих случаях. Они прекрасно понимают, что для них как граждан РФ не лучшие времена. Карма изрезана/испорчена на 100 лет наперед. Внутри России победила шариковщина. А от потомков шариковых толку не будет. Его априори не может быть. По факту.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...