28 серпня 2022, 02:39

Каким будет новый ''Западно-восточный диван''

У Иоганна Вольфганга Гёте, у которого сегодня День рождения, среди его богатого творческого наследия есть такое произведение как "Западно-восточный диван".

Очень утонченная работа. Даже по стилистике, иносказательной и слегка, а может и не слегка, романтизированной, но от этого не менее глубокой. Два менталитета, два образа мышления, два типа закрытости и открытости – Запад и Восток. Прогрессивный Запад с технологиями и пленительный седой таинственный Восток.

Гёте писал его пять лет. Речь не шла о синтезе культур. А о том, что для разных формаций объединяющим началом, этим самым "Диваном", должны быть идёт гуманизма, решение (а лучше – предотвращение) конфликтов не с помощью силы, а – через просвещенность, справедливость, разум.

Ещё одна повторяемая мысль в этом произведении – идея вечного обновления, круговорота жизни и смерти. Там есть одно из самых красивых стихотворений про бабочку, про "умри и возродись".

И вот, решив перечитать отдельные главы этой замысловатой работы, подумала вот о чем. Все предыдущие годы (после Второй Мировой войны) таким "диваном" была поствоенная система Международного права. Которая долго работала. Но вот в 21 веке оказалось, что институции не вполне соответствуют новым вызовам и реалиям.

Новый "диван" как система – непременно появится. И она будет не о делении на Запад и Восток (уже сейчас это не так; Восток очень разный). Все же, это будет поиск общей позиции по принципу очень чёткого перечня угроз, "красных линий" и действующих механизмов их предотвращения и реагирования.

То есть, речь не идёт о каком-то отдельном атланте, удерживающем все на своих плечах (коллективном Западе, например), а о системе и разных ее уровнях. Раз человечество столкнулось с ядерным шантажом со стороны того, кто как постоянный член СБ ООН прямо наоборот обязался быть гарантом, прежде всего для стран с безъядерным статусом, значит – что-то пошло не так на уровне сбоя системы и общей "сонливости".

Условно говоря, есть два типа речи – учредительная (системообразующая) и пароли. Сбой произошёл на базовом уровне, учредительном.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...