14 березня 2023, 11:09

Риси нових геополітичних реалій

Недарма західні (та й не лише західні) аналітики говорять про майбутнє десятиліття турбулентності.

Агресія Росії, а також "сонний стан" Заходу по ряду питань до повномасштабного вторгнення, вже, по суті, дали старт новій геополітичній епосі зі зміною балансу сил у різних регіонах. Короткий список з того, що вже явно-очевидно:

1. Росія втратила пострадянський простір (крім Білорусі) як єдиний арбітр і контролер подій. Війна проти України, зрештою, не лише закінчиться поверненням наших територій, а й поверненням територій Грузії та Молдови.

2. Поступово вплив РФ у Центральній Азії витісняють Китай та Туреччина (навіть, у безпековій складовій), а десь країни переходять до двостороннього формату врегулювання конфліктів і суперечок.

3. Зміни в індійсько-тихоокеанському регіоні у бік посилення ролі Вашингтона у відповідь на зростаючу торговельну співпрацю Китаю з Росією під час війни (на 29%).

4. Незважаючи на зміну балансу сил та велику трансатлантичну солідарність Заходу (втім, ризики її зниження є в контексті майбутніх виборів у США у 2024 році), зміцнюються й авторитарні союзи – Росії, Ірану, Північної Кореї та Китаю (у тій частині, де йому це вигідно). Більше того, ризик нуклеаризації (Ірану та Північної Кореї) не знижується, а наростає. Росія рухається до формату, незрозумілого і для самої себе, але точно більш авторитарного, без будь-яких натяків на так звану "керовану демократію". Китай стає реальним конкурентом Заходу, сподіваючись зберегти рівень співпраці з Європою.

5. Індія, Саудівська Аравія ще довго диверсифікуватимуть співпрацю із Заходом та Сходом, демократичними та авторитарними політичними режимами.

5. Африка дедалі активніше освоюється Росією, яка вміє працювати за умов архаїки. Що не означає, що решта має обходити регіон. Це, до речі, ще один виклик у рамках глобального протистояння демократії проти автократії.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...