14 березня 2023, 11:09

Риси нових геополітичних реалій

Недарма західні (та й не лише західні) аналітики говорять про майбутнє десятиліття турбулентності.

Агресія Росії, а також "сонний стан" Заходу по ряду питань до повномасштабного вторгнення, вже, по суті, дали старт новій геополітичній епосі зі зміною балансу сил у різних регіонах. Короткий список з того, що вже явно-очевидно:

1. Росія втратила пострадянський простір (крім Білорусі) як єдиний арбітр і контролер подій. Війна проти України, зрештою, не лише закінчиться поверненням наших територій, а й поверненням територій Грузії та Молдови.

2. Поступово вплив РФ у Центральній Азії витісняють Китай та Туреччина (навіть, у безпековій складовій), а десь країни переходять до двостороннього формату врегулювання конфліктів і суперечок.

3. Зміни в індійсько-тихоокеанському регіоні у бік посилення ролі Вашингтона у відповідь на зростаючу торговельну співпрацю Китаю з Росією під час війни (на 29%).

4. Незважаючи на зміну балансу сил та велику трансатлантичну солідарність Заходу (втім, ризики її зниження є в контексті майбутніх виборів у США у 2024 році), зміцнюються й авторитарні союзи – Росії, Ірану, Північної Кореї та Китаю (у тій частині, де йому це вигідно). Більше того, ризик нуклеаризації (Ірану та Північної Кореї) не знижується, а наростає. Росія рухається до формату, незрозумілого і для самої себе, але точно більш авторитарного, без будь-яких натяків на так звану "керовану демократію". Китай стає реальним конкурентом Заходу, сподіваючись зберегти рівень співпраці з Європою.

5. Індія, Саудівська Аравія ще довго диверсифікуватимуть співпрацю із Заходом та Сходом, демократичними та авторитарними політичними режимами.

5. Африка дедалі активніше освоюється Росією, яка вміє працювати за умов архаїки. Що не означає, що решта має обходити регіон. Це, до речі, ще один виклик у рамках глобального протистояння демократії проти автократії.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...