Риси нових геополітичних реалій
Недарма західні (та й не лише західні) аналітики говорять про майбутнє десятиліття турбулентності.
Агресія Росії, а також "сонний стан" Заходу по ряду питань до повномасштабного вторгнення, вже, по суті, дали старт новій геополітичній епосі зі зміною балансу сил у різних регіонах. Короткий список з того, що вже явно-очевидно:
1. Росія втратила пострадянський простір (крім Білорусі) як єдиний арбітр і контролер подій. Війна проти України, зрештою, не лише закінчиться поверненням наших територій, а й поверненням територій Грузії та Молдови.
2. Поступово вплив РФ у Центральній Азії витісняють Китай та Туреччина (навіть, у безпековій складовій), а десь країни переходять до двостороннього формату врегулювання конфліктів і суперечок.
3. Зміни в індійсько-тихоокеанському регіоні у бік посилення ролі Вашингтона у відповідь на зростаючу торговельну співпрацю Китаю з Росією під час війни (на 29%).
4. Незважаючи на зміну балансу сил та велику трансатлантичну солідарність Заходу (втім, ризики її зниження є в контексті майбутніх виборів у США у 2024 році), зміцнюються й авторитарні союзи – Росії, Ірану, Північної Кореї та Китаю (у тій частині, де йому це вигідно). Більше того, ризик нуклеаризації (Ірану та Північної Кореї) не знижується, а наростає. Росія рухається до формату, незрозумілого і для самої себе, але точно більш авторитарного, без будь-яких натяків на так звану "керовану демократію". Китай стає реальним конкурентом Заходу, сподіваючись зберегти рівень співпраці з Європою.
5. Індія, Саудівська Аравія ще довго диверсифікуватимуть співпрацю із Заходом та Сходом, демократичними та авторитарними політичними режимами.
5. Африка дедалі активніше освоюється Росією, яка вміє працювати за умов архаїки. Що не означає, що решта має обходити регіон. Це, до речі, ще один виклик у рамках глобального протистояння демократії проти автократії.
