16 березня 2023, 08:15

Початок

Початок

Ну, що ж. Рано чи пізно це мало статися. Інцидент між російським літаком та американським дроном як перше безпосередньо фізичне зіткнення між Росією та США з моменту війни. Далі навіть була розмова Остіна з Шойгу та Міллі з Герасимовим.

Росія, природно, назвала польоти американських дронів поблизу Криму провокаційними. А США заявили, що продовжуватимуть літати скрізь у рамках міжнародного законодавства.

Практично в цей же час (одразу після) з'явилася інформація про те, що винищувачі Великобританії та Німеччини піднялися в небо, щоб перехопити російський літак, який пролітав впритул до повітряного простору Естонії.

Тим краще. Для Заходу це наочний приклад того, що повільне надання Україні військової допомоги наступального характеру призводить до розтягнутої в часі війни, яка захоплюватиме дедалі більше сфер – мабуть, далі море та небо. І уникнути фізичної участі та конфронтації в тій чи іншій мірі все одно не вдасться.

А навіть якщо вдасться, то розтягнута у часі війна містить більше ризиків не лише для України, а й для самого Заходу.

По-перше, не факт, що у 2024 році збережеться такий самий рівень євроатлантичної солідарності та консолідації як зараз. Окремі представники республіканського табору уже зараз підігрівають відверті ізрляціоністські настрої щодо необхідності скорочення допомоги Україні. Як слушно зауважується в одній із останніх публікацій в The Wall Street Journal, "Побоювання Заходу щодо ескалації війни ведуть до глухого кута на полі бою. У НАТО постійно велися дебати з приводу постачань озброєння Україні – спочатку польських винищувачів Mіг, потім HIMARS, далі танків Abrams та Leopard, а зараз ATACMS і F-16. При цьому затяжна війна призводить до спустошення американських запасів озброєння, що спричиняє реакцію ізоляціоністів, які взагалі не хочуть допомагати Україні".

По-друге, уже очевидно, що Китай, пропонуючи своє бачення припинення війни, претендує на більш значиму геополітичну роль.

По-третє, Росія починає звикати до війни як до курсу та способу політики. Так звані часткові періодичні мобілізації можуть стати нормою, а економіка, навіть з урахуванням санкцій, все більше переходить у військовий режим. Навіть підсанкційних олігархів Путін закликає повернутись до РФ.

Це як мінімум.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...