29 квітня 2023, 21:24

Інакші

Останнім часом багато говорять про ризик розтягнутої на роки війни. Досить вірогідний варіант. Мається на увазі не гаряча фаза, а війна як відсутність мирної угоди.

Адже Україна, і це справедливо, вважає миром повернення наших територій в кордонах 1991 року, покарання винних за військові злочини та виплату репарацій.

Росія, звісно, не готова ні до яких мирних угод, окрім тих, які фіксують та приймають її присутність на окупованих українських територіях. Крім того, війна де-факто стала не лише зовнішнім курсом, а й способом внутрішньої політики Росії, а значить там відмовляться від війни лише тоді, коди виникне запит на альтернативу всередині самої РФ.

Відтак – як би не завершився контрнаступ (хоча у разі перемоги України та поразки Росії є більше шансів на старт шляху до миру або принаймні до подальших зазіхань), війна ще довго триватиме на інших рівнях. З постійним ризиком відновлення військових дій.

Тому важливо, і я про це часто кажу/пишу, розуміти, що в результаті переможе той, чий формат держави буде витривалішим, дієвішим та прогресивнішим.

І Україна, і Росія рухаються до статусу іншакших по відношенню до самих себе. У цьому сенсі українським запроданцям, типу Медведчук і Ко, які обрали Росію, треба не пропонувати маячню у вигляді проектів "Другая Украина", а думати над тим, що вони житимуть уже в "Другой России". Режисер фільму "Молох" Сокуров, зараз, мабуть, сильно задумався. Бо все зрозумів. Зняв фільм про молоха, який виявився зовсім поруч. У нього спрацювала афірмація. Він настільки був зациклений на молоху, що той опинився біля нього. Молох за столом сидів навпроти. А Сокуров ставив йому питання як людині. Як, до речі, і частина західних/східних лідерів, які продовжують це робити в розмовах з Путіним.

Але то вже їхні проблеми відчувати перетворення РФ на країну-молох. Наше ж завдання всіляко розвивати, попри війну, Україну зсередини. І це велика робота. Але для успіху у нас все є, а головне – є мотивація.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...