14 травня 2023, 19:59

''Китайський ієрогліф'' в контексті війни

Дві теми, які ще не так явно, але уже проглядаються – це:

1. Політика Європи щодо Китаю, в якій є три опції сприйняття Пекіну – партнер, конкурент, противник.

2. Позиція частини американського політістеблішменту, які кажуть, що надаючи значну військову допомогу Україні, США можуть пропустити момент, пов'язаний з Тайванем.

Я чому виокремила ці дві теми? Тому що чим далі, тим більше стає зрозумілим, що це частина однієї і тієї ж проблеми: війна Росіі; заявка Китаю на роль посередника, але при цьому зростаюча економічна співпраця з РФ; питання, хто кого переграє – Путін чи Сі, у тому сенсі, чи Москва скористається Пекіном для продовження війни, чи Пекін – зростаючою слабкістю та залежністю РФ від Китаю для майбутніх геополітичних амбіцій.

Китаю вдалось немислиме – образно кажучи, посадити російського звіра на цеп (через економічний вплив). Але Путін на це пішов свідомо, очевидно, виходячи з того, що йому потім все вдасться відіграти і переграти, з огляду на досвід гібридних тактик.

Так само як і не можна виключати, що у разі критичної поразки Росія закличе Китай допомогти утримати ситуацію від внутрішніх процесів. Як до речі, і Захід в якийсь момент може розглядати Китай як функцію миротворця задля упередження хаосу та ядерних ризиків з боку РФ. Ну а Китай може зайти, і залишитись там надовше, і тоді вже Росія стане частиною китайської стратегії по отриманню впливу над Євразією.

За будь-якого варіанту ситуація не спрощується. У цьому сенсі єдність та чіткість позиції Заходу (у тому числі у питанні членства України в НАТО), як ніколи, важлива не лише з точки зору війни проти України та тієї ціни, яку ми платимо, а з точки зору інтересів самого Заходу та упередження ризиків у поствоєнні роки геополітичної турбулентності.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...