13 червня 2023, 06:49

Про російський шантаж катастрофами

Судячи з того, що одразу після підриву Каховськоі ГЕС росіяни замінували хімзавод "Кримський титан" в окупованому Армянську, у них уже є цілий список об'єктів.

Перед нами найнебезпечніша свора чортів, мабуть, за всю історію людства. Яка за масштабами наслідків може переплюнути усі війни 20 століття. Який там Шикльгрубер?

Така враження, що російська влада просто ненавидить людство як вид. Росіян – також. З точки зору перспективи, Путін для них не лідер, він для них палач по факту.

Чи є у Заходу реальні дієві механізми, як упередити можливі подальші катастрофи, пов'язані з замінуванням об'єктів – питання.

Думаю, тепер частина лідерів зрозуміли свою системну помилку. Яка полягає у тому, що після розвалу Радянського Союзу вони якраз дозволили Росії розвиватись, не помітивши прагнень реваншизму. В результаті, Захід піддався на глобальний підступний обман, довжиною у понад 20 років. Як тільки Росія почала отримувати надприбутки від енергоресурсів, вона їх тут же стала витрачати на підготовку до війни.

А мотивів для так званих занепокоєнь у Заходу було більше, ніж достатньо. Навіть, оця фраза Путіна "після Ганді нема і з ким поговорити". Це ж був прямий посил. Маю на увазі те, як це було сказано. Можна продовжити список – після Чингісхана, Нерона, Берліоза.

Врешті-решт, все дійшло до того, що росіяни, які оголосили метою цієї війни у тому числі "десатанізацію", доводять усьому світові своїми діями зараз прямо зворотнє. Що сатана завжди з ними. Як і свято.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...