13 червня 2023, 06:49

Про російський шантаж катастрофами

Судячи з того, що одразу після підриву Каховськоі ГЕС росіяни замінували хімзавод "Кримський титан" в окупованому Армянську, у них уже є цілий список об'єктів.

Перед нами найнебезпечніша свора чортів, мабуть, за всю історію людства. Яка за масштабами наслідків може переплюнути усі війни 20 століття. Який там Шикльгрубер?

Така враження, що російська влада просто ненавидить людство як вид. Росіян – також. З точки зору перспективи, Путін для них не лідер, він для них палач по факту.

Чи є у Заходу реальні дієві механізми, як упередити можливі подальші катастрофи, пов'язані з замінуванням об'єктів – питання.

Думаю, тепер частина лідерів зрозуміли свою системну помилку. Яка полягає у тому, що після розвалу Радянського Союзу вони якраз дозволили Росії розвиватись, не помітивши прагнень реваншизму. В результаті, Захід піддався на глобальний підступний обман, довжиною у понад 20 років. Як тільки Росія почала отримувати надприбутки від енергоресурсів, вона їх тут же стала витрачати на підготовку до війни.

А мотивів для так званих занепокоєнь у Заходу було більше, ніж достатньо. Навіть, оця фраза Путіна "після Ганді нема і з ким поговорити". Це ж був прямий посил. Маю на увазі те, як це було сказано. Можна продовжити список – після Чингісхана, Нерона, Берліоза.

Врешті-решт, все дійшло до того, що росіяни, які оголосили метою цієї війни у тому числі "десатанізацію", доводять усьому світові своїми діями зараз прямо зворотнє. Що сатана завжди з ними. Як і свято.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...