500 днів повномасштабного вторгнення РФ
Війна, яка триває майже півроку, і яка досі не має чіткого визначення серед усіх впливових геополітичних суб'єктів відносно того, що таке мир і що таке перемога, – це дійсно війна в довгу.
Позиція України – зрозуміла. Ми хочемо повернення кордонів у межах 1991 року, покарання військових злочинців, суттєву фінансову допомогу на поствоєнну відбудову країни та гарантії безпеки на майбутнє (у яких повинен бути зацікавлений весь цивілізований світ).
Росія знаходиться на межі переходу зовнішньої війни у внутрішні процеси. Спровокований заколот Пригожина (Путін спочатку споглядав, як розвиватиметься ситуація), з одного боку, упередив реальний можливий спротив у майбутньому серед частини військових (типу, тест для Суровікіна та інших), а з іншого – все ж, виявив наявні проблеми, які в подальшому лише зростатимуть. Війна як стратегічна помилка для Росії з самого початку незворотньо буде розвиватися кризовими явищами всередині РФ. У російській державі є багато дірок. Інша річ – що перехід до цієї стадії може тривати досить довго.
Захід, що дивує, до цього часу ще визначається відносно того, менше чи більше ризиків для нього самого може містити війна, розтягнута у часі. З одного боку, багато країн визнають хибність курсу у відносинах з РФ у попередні десятиліття (як Німеччина, приміром), а з іншого – все одно бояться діяти на випередження (це я про надання Україні усього необхідного озброєння та політичне рішення не лише щодо членства у НАТО, а й хоча б щодо дієвого механізму гарантій безпеки у форматі окремих країн). В той час як Захід живе логікою дій за законом, Росія – за логікою дій по вбивству закону.
Це я не до того, щоб Захід переймав практики РФ. А до того, що виходити треба з того, що війну не спинити затягуванням часу. Навпаки – будуть з'являтися нові виклики унаслідок зміни балансу сил майже у кожному регіоні (Китай у цьому сенсі намагається максимально капіталізувати послаблення Росії).
Війна виявила ряд прогалин у світовій політиці та у механізмах регулювання криз/війн взагалі. А значить – після/в процесі контрнаступу, взагалі військових дій, буде розвиватися й інша стадія війни – на рівні внутрішньої вразливості чи невразливості України та Росії. Допускаю, що РФ зіштовхнеться з багаточисленними проявами збоїв на різних рівнях, які покажуть ціну війни, сепаратизм у тому числі.
Що стосується глобальних процесів, то станом на зараз виокремила б такі:
1. Самміт НАТО з точки зору визначення перспективи по ряду напрямках на наступні роки.
2. Майбутня зустріч Байдена та Сі в контексті можливого компромісного пакту США-Китай, який може вплинути на масштаю та рамки співпраці Росії та Китаю.
2. Нова іранська угода, обриси якої лише почали обговорюватися (частина європейських країн, як і США раніше, можуть вийти з угоди).
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
