23 липня 2023, 16:49

Про інформаційну політику

Інформаційна політика, поза сумнівом, є важливою складовою державної політики як такої для будь-якої країни.

А особливо для країни, яка не просто знаходиться у війні, а яка десятиліттями-століттями є об'єктом пропаганди, різноманітних штампів та агресивних дій з боку сусіда з ядерною зброєю та імперськими амбіціями.

Часто пишу і говорю про те, що обов'язковою складовою роботи Міністерства інформаційної політики та культури має бути просвітництво. Просвітницькі проекти, які як знімали б штампи російської пропаганди, так і просто розповідали б про Україну, орієнтуючись на зовнішню та внутрішню аудиторії.

Свого часу Chatham House зробив гарне дослідження з приводу існуючих на Заході міфів про Росію. Пам'ятаю, там тоді розглядалось та спростовувалось 16 основних міфів та облуд, на яких спекулювала російська влада у формуванні свого сприйняття у світі.

Не розумію: що заважає зараз та раніше відповідному українському міністерству ініціювати просвітницькі проекти? Від різних історичних віх про нашу державність (хоча б про Хрещення Русі) – до спростування найпоширеніших штампів (хоча б про те, що "Крим завжди був російським"). А є ж і інші – про "Україну як окраїну", про "колиску трьох народів", про те, що "Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні як частині Другої Світової війни без інших пострадянських республік", про "один народ", про "розділяючі відмінності між українськими регіонами" і тд.

Та й просто бракує відео-розповідей про саму Україну, її героїв з різних епох і різні значимі події – без пафосу, а просто з точки зору цікавості власною країною. Музеї, книжкові магазини та бібліотеки – це семо собою, але це більше про мирний час.

Навіть, якби у нас не було війни це потрібно було робити, якщо ми дійсно хочемо стати самодостатньою державою та суспільством, а не просто застрягти у пострадянськості (проблема просвітництва притаманна усім пострадянським країнам).

Як показали сучасні події, не можна уникати розмови на складні теми – тому що зайде хтось, хто буде нав'язувати своє бачення минулого, намагаюсь таким чином зробити керованим майбутнє.

Переконана, що спочатку повинно бути: 1). масштабне розуміння образу та іміджу України – яким він є і якого ми прагнемо; 2). бачення складних тем гуманітарного характеру для суспільства та робота з ними; 3).поточні регулювання у сфері інформаційної політики, які можуть активно дискутувалися на рівні влади /опозиції та професійних середовищ.

Тоді згодом, сподіваюсь, виникне реальний запит та можливості створення якісного іномовлення. Чи є місце серіалам? Є. Але на державні кошти (якщо ми кажемо про нішу серіалів) лише у разі, якщо вони просвітницькі. Якщо ж просто розважальні, то для цього інтересанти можуть залучати приватні спонсорські кошти.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...

Про "червоні лінії"

Взагалі, вираз "червоні лінії" трохи про епоху, що відходить. Про систему, що склалася після Другої Світової війни, де інструмент "червоних ліній" виконував, передусім, функцію запобігання...