12 серпня 2023, 00:16

Між "ничтО и нЕчто"

Заява співзасновника компанії Яндекс Воложа закономірно привертає увагу.

Не тільки тому, що він став другим великим російським бізнесменом (після Тінькова), який засудив війну Росії проти України.

Але й тому, що це відбувається по ходу на експропріації російською владою західних/у спільній власності активів.

Тінькова і Воложа об'єднує те, що вони ніби займали половинчасту позицію: з одного боку, вони давно не живуть у Росії і не підтримують путінський режим, а з іншого – знаходяться під західними санкціями, оскільки їхні бізнеси тією чи іншою мірою продовжують працювати в Росії.

Це я до того, що війна перегруповує, якщо так можна висловитися, і Захід, і Росію. А отже – треба визначатися. Або ти засуджуєш війну і далі можеш пройти шлях зняття санкцій (є приклад Тінькова). Або ти потрапиш і під санкції Заходу, і під експропріацію активів у самій РФ, якщо не станеш поплічником путінського режиму ("діловим русичем" – так Дерипаска пропонує зараз називати російських підприємців).

Найближчими місяцями в Росії, мабуть, буде цікавий процес щодо переділу власності. Ресурсів стає менше. Боротьба стає жорсткішою. Умови стають безкомпроміснішими.

Нормально вийти з російської присутності не дають нікому (той самий Яндекс якраз перебуває у процесі переговорів із Кремлем щодо реструктуризації компанії). Спочатку почали експропріювати західні компанії, потім змішані, а далі дійдуть і до російських. У супроводі люмпен-ідеології та шариковщини для мас.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...