25 серпня 2023, 16:15

Про наступний етап війни

Коаліція на підтримку України зростає, і це факт. Нарешті, є рішення щодо таймінгу надання першої партії винищувачів F-16.

Є сподівання що до кінця року з'являться перші двосторонні угоди в рамках широкої рамкової домовленості G7 та країн, що приєдналися, про гарантії безпеки Україні.

Нещодавно на саміті в Афінах 11 країн прийняли декларацію на підтримку України.

Очікується, що у вересні на майданчику ООН Володимир Зеленський представить український мирний план.

І все це правильно. Але, все ж, є прикладні питання, пов'язані з баченням Заходу спільно з Україною наступного етапу війни. Адже просто війна в довгу може тягтись як завгодно довго. Навіть за санкцій російська економіка має хоч і незначне, але зростання.

Можливо, Захід виходить з двох складових.

1. Україна у військовому плані посилюється, і це повинно продемонструвати Росії, що їй не вдасться перевести військову окупацію у гео/політичний результат, тобто, легітимізувати.

2. Росія знаходиться напередодні процесів всередині самої себе. Хибний курс на війну, рано чи пізно, проявить себе у вигляді спочатку різних диспропорцій, а потім – і конфліктів на ґрунті цих перекосів.

Тобто, по суті, це про те, хто і як використає час на свою користь. Інша річ, що стратегія війни в довгу повинна прораховуватися і з точки зору наслідків для самого Заходу. Вважається, що війна в довгу – це менш ризиковий варіант для самого Заходу. Хоча це спірне твердження.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...