1 вересня 2023, 00:21

Про хор ''миротворців''

Щось якось одночасно багато зазвучало на Заході голосів "миротворців" за рахунок поступок України.

То Саркозі у своєму нещодавньому інтерв'ю, яке співпало із публікацією його мемуарів, заявив, що "повернення Криму під контроль України – це ілюзія, а Донбас – це спірна територія; треба проводити референдум; Україна не має вступати в ЕС и НАТО". А також про те, що "Росія та Франція потрібні одна одній" і "Макрон має відновити діалог з Путіним". Тобто, озвучив набір усім нам давно відомого російського трешняку.

То Орбан в інтерв'ю Карлсону (власне, уже можна зрозуміти спрямування цього інтерв'ю) заявив, що "Захід захід має укласти угоду з Путіним щодо нової архітектури безпеки України, яка не повинна передбачати повернення Криму чи членства України в НАТО". Ну і звісно, що найкращий шанс для миру, за його словами, це якщо "Трамп повернеться до влади та припинить військову підтримку України".

Ну, з Орбаном, як із Саркозі, все давно зрозуміло. Тут нічого нового. Угорщина просувається з будівництвом АЕС в рамках угоди з Росією. А щодо Саркозі, то лише той факт, що він знаходиться під слідством з 2021 року (через контракт на 2 млн євро з російською страховою кгмпанією), уже є красномовним.

Але показово, що подібні заяви активізувалися і від осіб з інших країн. Врешті-решт, є й просто внутрішні проблематики. Приміром, одне з останніх опитувань у Німеччині показало, що тема війни поступилася темам міграції та економіки.

Я привертаю увагу до цього усього в контексті ризиків довгої війни, розтягнутої у часі, яку Захід, судячи з усього, обрав для себе як найменш ризиковий варіант. Що не факт.

І не лише для України. Стратегія оцих "миротворців" – зрозуміла. Закликати до перемовин (а по факту заморожування війни та де-факто визнанням поточного статусу-кво окупації), з тим, щоб затягнути час. З розрахунку на те, що Захід втомиться (дебати серед республіканців на кандидатство на виборах 2024 року уже є показовим), а Росія пересидить.

Але не тільки це. Розтягнута у часі війна, війна в довгу, з часом буде актуалізовувати позиції ультраправих та ультралівих політичних сил і рухів. Вони уже говорять про не/доцільність санкцій проти РФ та військової допомоги Україні.

Маргінали будуть намагатися влізти у мейнстрім на цій темі, підігріваючи стратегії Путіна щодо виснаження України та Заходу від війни. І чим довше триватиме війна, тим більше на цьому спекулюватимуть маргінали.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...