27 жовтня 2023, 16:23

Обриси глобальної війни

У своїй недавній промові Байден, серед іншого, сформулював (не прямо, але опосередковано) три важливі зовнішньополітичні позиції США в контексті війни Росії проти України та атаки ХАМАСу проти Ізраїлю.

1. Захід допомагатиме Україні стільки, скільки потрібно, щоб розрахунок Путіна пересидіти західні уряди – не виправдався.

2. ХАМАС – терористичне угруповання, яке слід відокремлювати від Палестинської автономії.

3. Не можна не реагувати як на дії агресивних автократій (Росії), так і терористичних угруповань (типу ХАМАС), оскільки їхні цілі однакові – знищення сусідніх демократичних держав. Але при цьому слід уникати кроків щодо розширення війни.

Проте розширення війни вже відбувається. На різних рівнях – військовому, політичному, інформаційному. Лише кілька прикладів.

1. Іран почав активніше обстрілювати американські бази у Сирії. Всіляко намагаючись не допустити разом із РФ нормалізації відносин Ізраїлю з арабськими державами за посередництва США.

2. Орбан і Фіцо все більше і частіше роблять проросійські заяви, фактично шантажуючи блоки правом вето в ЄС та НАТО як механізмом прийняття рішень. А в США спікером Палати представників став не просто республіканець, який виступає проти додаткової американської допомоги Україні, а й учасник дій проти визнання перемоги Байдена на виборах у 2020 році.

3. Росія активізує дезінформаційні кампанії – від великих (що у війні в Україні та на Близькому Сході нібито винен Захід) і середніх (підтримки різного роду пропутінських політиків/рухів у різних країнах) до дрібних (поширення різного роду фейків).

І все це діє за принципом накопичувального ефекту. Тієї самої стратегії РФ пересидіти Захід. При якій навіть якщо Росія не переможе, подальша руйнація західних інституцій та знецінення міжнародного права все одно відбуватиметься, на користь інших акторів (Китаю, наприклад).

У цьому сенсі, можливо, підхід Заходу "покроково прийти до стратегії" – не виправданий, і вимагає прямо зворотної логіки – вироблення чіткої стратегі перемоги та розуміння архітектури безпеки поствоєнного світу, а потім покроковості.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...