10 грудня 2023, 17:05

Що є перемогою

Думається, що політики на поточному етапі мають опікуватися розʼясненням суспільству саме цього питання. Замість намагання просто втримати чи перехопити політичні позиції. Можливо, тоді й з мобілізацією буде легше.

Якщо закордонні ЗМІ та друзі часто запитують, чи немає в українському суспільстві втоми від довгої війни та й узагалі, які зараз настрої, то українські політики та їх прихильники по групам – різко активно ударилися у політичний процес.

Довга, розтягнута у часі війна, окрім стратегічної мети – повернути кордони у межах 1991 року (з цим ніхто не сперечається), ставить питання поточних успіхів та перемог. Результату.

Створення спільних українсько-закордонних оборонних виробництв в Україні – це результат.

Діюча справедлива судово-правова система – це результат.

Продумана фіскальна реформа – це результат.

Зрозуміла професійна кадрова політика (і далі система управління) – це результат.

Старт процесу вступу України до ЄС – це результат.

Це те, що є очевидним.

Часто пишу, що в довгій війні в результаті виграє той, чий формат держави буде стійкішим і перспективнішим.

Росія йде стандартним шляхом. Авторитаризму, а тепер ще – і тоталітаризму. Обмеження, арешти, пропаганда. Посадити, вбити, зачистити. Будь-який простір – від будь-якої конкуренції. Залишити лише лідера-автократа та біомасу. Війна як засіб політики. Держава-стіна всередині та зовні. І навіть за такого майже тотального контролю створюються якісь групи, що фільтруватимуть питання для майбутньої так званої "прямої лінії" Путіна.

Україна – демократична країна. І навіть за умов війни у нас справді зберігається політика. І це нормально. Інша річ – якість, і тут виникають питання. Спостерігаючи за останніми публічними активностями різних політиків, виникає враження, що ми маємо 2019 рік. Знову поділ на табори прихильників. Хоча виборів начебто немає і не передбачається найближчим часом. Зате є ситуація, що ускладнюється (з точки зору зовнішньої кон'юнктури). І дуже не хотілося б, щоб усередині країни почався пошук винних із точки зору політичної вигоди.

Нам усім разом є над чим працювати, щоб стати самодостатньою державою, невразливою для внутрішніх та зовнішніх викликів, та перспективною для громадян. Власне, за це й триває війна.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...