10 грудня 2023, 17:05

Що є перемогою

Думається, що політики на поточному етапі мають опікуватися розʼясненням суспільству саме цього питання. Замість намагання просто втримати чи перехопити політичні позиції. Можливо, тоді й з мобілізацією буде легше.

Якщо закордонні ЗМІ та друзі часто запитують, чи немає в українському суспільстві втоми від довгої війни та й узагалі, які зараз настрої, то українські політики та їх прихильники по групам – різко активно ударилися у політичний процес.

Довга, розтягнута у часі війна, окрім стратегічної мети – повернути кордони у межах 1991 року (з цим ніхто не сперечається), ставить питання поточних успіхів та перемог. Результату.

Створення спільних українсько-закордонних оборонних виробництв в Україні – це результат.

Діюча справедлива судово-правова система – це результат.

Продумана фіскальна реформа – це результат.

Зрозуміла професійна кадрова політика (і далі система управління) – це результат.

Старт процесу вступу України до ЄС – це результат.

Це те, що є очевидним.

Часто пишу, що в довгій війні в результаті виграє той, чий формат держави буде стійкішим і перспективнішим.

Росія йде стандартним шляхом. Авторитаризму, а тепер ще – і тоталітаризму. Обмеження, арешти, пропаганда. Посадити, вбити, зачистити. Будь-який простір – від будь-якої конкуренції. Залишити лише лідера-автократа та біомасу. Війна як засіб політики. Держава-стіна всередині та зовні. І навіть за такого майже тотального контролю створюються якісь групи, що фільтруватимуть питання для майбутньої так званої "прямої лінії" Путіна.

Україна – демократична країна. І навіть за умов війни у нас справді зберігається політика. І це нормально. Інша річ – якість, і тут виникають питання. Спостерігаючи за останніми публічними активностями різних політиків, виникає враження, що ми маємо 2019 рік. Знову поділ на табори прихильників. Хоча виборів начебто немає і не передбачається найближчим часом. Зате є ситуація, що ускладнюється (з точки зору зовнішньої кон'юнктури). І дуже не хотілося б, щоб усередині країни почався пошук винних із точки зору політичної вигоди.

Нам усім разом є над чим працювати, щоб стати самодостатньою державою, невразливою для внутрішніх та зовнішніх викликів, та перспективною для громадян. Власне, за це й триває війна.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...