10 грудня 2023, 17:05

Що є перемогою

Думається, що політики на поточному етапі мають опікуватися розʼясненням суспільству саме цього питання. Замість намагання просто втримати чи перехопити політичні позиції. Можливо, тоді й з мобілізацією буде легше.

Якщо закордонні ЗМІ та друзі часто запитують, чи немає в українському суспільстві втоми від довгої війни та й узагалі, які зараз настрої, то українські політики та їх прихильники по групам – різко активно ударилися у політичний процес.

Довга, розтягнута у часі війна, окрім стратегічної мети – повернути кордони у межах 1991 року (з цим ніхто не сперечається), ставить питання поточних успіхів та перемог. Результату.

Створення спільних українсько-закордонних оборонних виробництв в Україні – це результат.

Діюча справедлива судово-правова система – це результат.

Продумана фіскальна реформа – це результат.

Зрозуміла професійна кадрова політика (і далі система управління) – це результат.

Старт процесу вступу України до ЄС – це результат.

Це те, що є очевидним.

Часто пишу, що в довгій війні в результаті виграє той, чий формат держави буде стійкішим і перспективнішим.

Росія йде стандартним шляхом. Авторитаризму, а тепер ще – і тоталітаризму. Обмеження, арешти, пропаганда. Посадити, вбити, зачистити. Будь-який простір – від будь-якої конкуренції. Залишити лише лідера-автократа та біомасу. Війна як засіб політики. Держава-стіна всередині та зовні. І навіть за такого майже тотального контролю створюються якісь групи, що фільтруватимуть питання для майбутньої так званої "прямої лінії" Путіна.

Україна – демократична країна. І навіть за умов війни у нас справді зберігається політика. І це нормально. Інша річ – якість, і тут виникають питання. Спостерігаючи за останніми публічними активностями різних політиків, виникає враження, що ми маємо 2019 рік. Знову поділ на табори прихильників. Хоча виборів начебто немає і не передбачається найближчим часом. Зате є ситуація, що ускладнюється (з точки зору зовнішньої кон'юнктури). І дуже не хотілося б, щоб усередині країни почався пошук винних із точки зору політичної вигоди.

Нам усім разом є над чим працювати, щоб стати самодостатньою державою, невразливою для внутрішніх та зовнішніх викликів, та перспективною для громадян. Власне, за це й триває війна.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...

Навіщо Кремль проштовхує прецедент легалізації окупації

От здавалося б, навіщо США вносять до обговорення тему Криму, якщо від України не вимагається юридичного визнання його російським, а таке визнання від себе, ніби, допускають США? (Ніби, бо варто відзначити, що багато чого про пропозиції США ми читаємо в ЗМІ...