22 січня 2024, 01:08

Про Соборність

Соборність як термін має багато визначень.

Одне з них, наприклад, таке: морально-філософський і соціальний принцип, фундаментальними положеннями якого є

відповідальність усіх за всіх, єдність індивідуального і загального, взаємне духовне збагачення і розвиток.

День соборності України теж пройшов багато етапів сприйняття та трактувань.

На сьогодні акт проголошення Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року – це не просто важлива дата з нашої історії 20 століття. І не просто подія, з якої можна і треба винести уроки на подальші періоди. Це й усвідомлення наших сьогоднішніх реалій в контексті важливості та розуміння нашої внутрішньої соборності. Франко колись писав про необхідність зростання (йшлося про менталітет) "Всеукраїнця", який би сприймав Україну як "єдину цілість".

Роки повномасштабного вторгнення Росії, думаю, додали розуміння того, що без соборності не може бути сильної та невразливої державності. Тому, якщо спробувати всеохоплююче сформулювати, то:

Соборність – це державність (не формальні ознаки, а реальні й дієві; наприклад, кордон).

Соборність – це усвідомлення самих себе, ідентичності (і внутрішньо, і ззовні). Хто ми, як бачимо свою державу, як нас сприймає світ.

Соборність – це громадянська позиція, укорінена на реальних процесах та у привʼязці до громадян, а не поточних індивідуальних інтересів.

Соборність – це дiєвi iнституцiï держави і суспільства (від армії, судів, державних структур – до партій, ЗМІ, громадських організації).

Соборність – це відповідальні еліти (не випадкові і орієнтовані на інстинкти окремих груп, а ті, які є професійними і мають бачення).

Соборність – це повага до пам'яті й бачення перспективи майбутнього.

Соборність – це коли капітал, суспільство, політичні еліти та ідея збереження і розвитку держави об'єднані.

Соборність – це коли регіональні відмінності не перетворюються в регіональний егоїзм, а навпаки є доповнюючими компонентами.

Соборність – це соціальна справедливість, не в сенсі зрівнялівки, а в сенсі гармонійності розвитку та суспільного блага.

Соборність – це сучасна держава, яка здійснить трансформацію від пострадянської до самодостатньої країни. Власне, у тому числі й через це триває війна Росії проти України. Проти того, щоб на пострадянському просторі, європейській частині Хартленду, була самодостатня і при цьому демократична країна.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...