12 лютого 2024, 13:08

Що сказав Путін, або По той бік химеробудування

Все ж, у цьому черговому, повному історичного марення та підміни інтерв'ю Путіна читалось два посили. Внутрішній та зовнішній.

Внутрішній посил (з довгим історичним екскурсом) багато в чому пояснює причини російської війни.

По суті, це було чергове зізнання у тому, що Росія вирішує внутрішні проблеми за рахунок війни проти України. Прагнення Москви застовпити за собою нішу головного, навіть в історії Київської Русі, і навпаки підкреслювати "окраїнність" України, тобто питання "історичного первородства, пов'язані з проблемою самовизначення Росії у 21 столітті. Ось Росія і веде, у логіці Путіна, який живе простором без кордонів 1991 року, громадянську війну проти України, прикриваючись нібито "держпереворотом" у Києві та "історичним неіснуванням" України.

Насправді ж, у Росії дуже бояться постановки питання про те, що таке РФ у 21 столітті, у тому числі на рівні ідентичності (у Росії проживає понад 200 національностей, у цьому сенсі ідея "русской весны" з самого початку була спекулятивною). Як і бояться – самодостатності колишніх пострадянських країн. Це побоювання того, що поруч з РФ, яка постійно бурмоче про імперське минуле, може бути сильна, демократична держава, зі зрозумілою історією і орієнтована на європейські цінності. Це одна із причин війни.

Зовнішній посил, сенс якого не у змісті сказаного, а у таймінгу.

Тактика Росії цього року очевидна. Використовувати по-максимуму виборчі кампанії на Заході, у поєднанні з гібридними та дезінформаційними кампаніями (одна з яких – "за спинами мігрантів"). Для того, щоб сіяти ворожнечу, підтримувати різних ультраправих/ультралевих маргіналів та популістів, підривати єдність США та ЄС, а отже – і допомогу Україні. Тобто, пересидіти Захід.

Може, позиція США навіть за Трампа і не сильно зміниться (маю на увазі двопартійну підтримку), всупереч побоюванням та його радикальним заявам. Але те, що ці заяви впливають на зростання рейтингів ізоляціоністів у всій Європі – факт. Як приклад – Орбан "як великий лідер Європи" (слова Трампа) планує суттєво збільшити присутність своєї партії у Європарламенті. Інші ультраправі та ультраліві політичні сили в інших країнах – теж. Є, зрештою, досвід початку активного будівництва СП-2 за Трампа, коли відносини з європейськими лідерами були точно не найкращими.

Спекуляції Путіна в інтерв'ю про Німеччину та Польщу напередодні Другої Світової війни (Україну він апріорі завжди приплітає) – це не тільки про пропаганду на історії. Це і про розрахунок сіяти розбрат між Німеччиною та Польщею. Ця модель буде поширюватись і на інші країни.

Отже, Заходу варто сильно подумати про ризики довгої, розтягнутої в часі війни, для самого Заходу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...