9 травня 2025, 20:21

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики. Підводячи таким чином до висновку, що "Мистецтво – це прийняття рішень, головне – щоб рішення були промовистими". І до наступного висновку 2: що висновок 1 стосується і художника, і глядача.

У якомусь сенсі "неміцні зв'язки" – це те, що притаманне сьогоднішньому етапі повсюдно у світі. Міжнародній системі загалом. Коли одна неврегульованість породжує інші. Перші 100 днів Дональда Трампа – наочний приклад.

Трампу подобається перезасновувати торговельні відносини з усім світом. Ламати конструкти, які діяли за Джозефа Байдена, зокрема, протистояння "демократії vs автократії". Що вклалося додатковою нестійкістю на турбулентну світову систему зі зміною/спробою зміни балансів практично у всіх регіонах.

Ще зовсім нещодавно позиція США була маркером для багатьох (зокрема, для Європи). З початку повномасштабного вторгнення значна частина рішень на рівні європейських лідерів (зокрема, про конкретні види зброї для України) приймалась після їх затвердження у Білому домі. Звісно, для Європи і зараз є важливим зберегти оборонну співпрацю зі США (та ж розвідувальна інформація). Власне, одна із тем – це якраз можлива підтримка Сполученими Штатами Європи у її розгортанні безпекових коаліцій в Україні. Але різні підходи та бачення все частіше проявляються, і точно уже можна констатувати, що рішення Білого дому не є маркером для наслідування у Європі, а скоріше – слугують приводом для дискусій, щоб віднайти прийнятний варіант.

Хоча зараз є певні ознаки відновлення єдності. Російська влада використала час для затягування переговорного процесу, і це вже очевидно і для США, які після підписання українсько-американської угоди для російської пропаганди тепер знову "американські куратори". Підхрюкування, схоже, закінчується. У той час, як Європа, навпаки, використала час як для кристалізації внутрішньої безпекової позиції (і України як її частини), так і для пошуку балансу відносини із США (показовою тут може стати нова торгівельна угода між Великобританією та Сполученими Штатами як певний алгоритм).

Так чи інакше, хочеться сподіватися, що з цієї нестійкості почнуть виростати паростки справжніх інтересів і далі – регуляцій на рівні світової системи. Те, що було сформульовано ще у доповіді напередодні Мюнхенської конференції. Де вказувалося, що саме 2025 рік покаже, чи зрушиться мультиполяризація (як проміжний світопорядок, гібрид між багатополярністю та поляризацією) у бік деполяризації та згуртованості, і далі мирних форм взаємодії.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...