9 травня 2025, 20:21

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики. Підводячи таким чином до висновку, що "Мистецтво – це прийняття рішень, головне – щоб рішення були промовистими". І до наступного висновку 2: що висновок 1 стосується і художника, і глядача.

У якомусь сенсі "неміцні зв'язки" – це те, що притаманне сьогоднішньому етапі повсюдно у світі. Міжнародній системі загалом. Коли одна неврегульованість породжує інші. Перші 100 днів Дональда Трампа – наочний приклад.

Трампу подобається перезасновувати торговельні відносини з усім світом. Ламати конструкти, які діяли за Джозефа Байдена, зокрема, протистояння "демократії vs автократії". Що вклалося додатковою нестійкістю на турбулентну світову систему зі зміною/спробою зміни балансів практично у всіх регіонах.

Ще зовсім нещодавно позиція США була маркером для багатьох (зокрема, для Європи). З початку повномасштабного вторгнення значна частина рішень на рівні європейських лідерів (зокрема, про конкретні види зброї для України) приймалась після їх затвердження у Білому домі. Звісно, для Європи і зараз є важливим зберегти оборонну співпрацю зі США (та ж розвідувальна інформація). Власне, одна із тем – це якраз можлива підтримка Сполученими Штатами Європи у її розгортанні безпекових коаліцій в Україні. Але різні підходи та бачення все частіше проявляються, і точно уже можна констатувати, що рішення Білого дому не є маркером для наслідування у Європі, а скоріше – слугують приводом для дискусій, щоб віднайти прийнятний варіант.

Хоча зараз є певні ознаки відновлення єдності. Російська влада використала час для затягування переговорного процесу, і це вже очевидно і для США, які після підписання українсько-американської угоди для російської пропаганди тепер знову "американські куратори". Підхрюкування, схоже, закінчується. У той час, як Європа, навпаки, використала час як для кристалізації внутрішньої безпекової позиції (і України як її частини), так і для пошуку балансу відносини із США (показовою тут може стати нова торгівельна угода між Великобританією та Сполученими Штатами як певний алгоритм).

Так чи інакше, хочеться сподіватися, що з цієї нестійкості почнуть виростати паростки справжніх інтересів і далі – регуляцій на рівні світової системи. Те, що було сформульовано ще у доповіді напередодні Мюнхенської конференції. Де вказувалося, що саме 2025 рік покаже, чи зрушиться мультиполяризація (як проміжний світопорядок, гібрид між багатополярністю та поляризацією) у бік деполяризації та згуртованості, і далі мирних форм взаємодії.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...