11 червня 2025, 11:32

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз.

Приклад щодо ядерної зброї є показовим.

У 1953 році президент США Дуайт Эйзенхауер виступив на Генасамблеї ООН із промовою "Атом для миру".

Тоді це символізувало заклик до мирного використання атомної енергії, розвитку мирних ядерних технологій та цивільної ядерної енергетики у світі.

Ключовий замисел промови, як стверджують спостерігачі тієї епохи, полягав у тому, щоб у розпал Холодної війни та гонки озброєнь перейти від ядерного суперництва супердержав до протиставлення інтересів людства і зброї.

А у 1955 році була навіть запроваджена премія "Атоми для миру" в 1 млн дол (ініційована Фондом Форда) – саме щоб сприяти розвитку технологій із використанням ядерної енергії в мирних цілях.

Далі була створена МАГАТЕ, яка стала одним із елементів міжнародного ядерного порядку, який вдалось установити.

У 21 сторіччі ядерна зброя перетворилася на предмет шантажу та загроз. Точніше, її перетворила у це Росія.

Потроху Захід відходить від цього шантажу. Бо сучасні війни передбачають великий набір сучасних видів озброєнь.

Але я згадала про "Атом для миру", тому що тоді йшлося не лише про атомну зброю, а й в принципі про посил пріоритету інтересів людства перед загрозами.

Рано чи пізно, війна, розвʼязана Росією з усім сучасним світом, завершиться. Пройшовши військову фазу. Бо на силу можливо відповісти лише силою. Але питання дієвих правил, регуляцій на рівні міжнародної системи загалом, які б упереджувати війни – це і є кінцева стадія завершення війни на глобальному рівні.

У РФ, думаю, це розуміють. Саме тому намагаються навʼязати у тому числі політичні вимоги Україні і західним альянсам. Таким чином, навʼязуючи авансом і майбутнє домінування за правила.

Не знаю, що стане "Атомом для миру" у 21 столітті. Але можливий посил/поштовх точно має містити елемент справедливості. Бо тільки так мир може бути довгостроковим, а світ рухатиметься до мирних форм зʼясування протиріч та конфліктів.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...