Що може бути далі після ''ні миру, ні війни''
Власне, навіть, з публічних заяв/розмов можна виокремити дві складові:
1. Зупинка війни та інструменти, які можуть бути задіяні для цього.
2. Довгострокові умови руху до миру та рішення, які далі працюватимуть або на посилення України та послаблення Росії, або навпаки.
З приводу першого пункту, нарешті, ще ця адміністрація США, адміністрація Джозефа Байдена, ввела санкції проти тіньового флоту нафтових танкерів. Індія уже заявила, що відмовиться приймати судна, які підпадають під санкції США. Мабуть, і у майбутньої команди Дональда Трампа уже є розуміння можливих інших інструментів, які будуть змушувати Росію зупинити подальші військові дії.
З приводу другого пункту, тут розуміння лише на стадії формування. Бо зміни стосуватимуться, можливо, і самих відносин США-Європа як у питаннях безпеки, так і економіки/торгівлі. Але уже формулюється чітка позиція з двох питань.
Перше питання, на нашу користь, – це подальше посилення обороноздатності України. На 25-му "Рамштайні", зокрема, обговорювалися і програми співпраці до 2027 року. Можна також відзначити, що це є частиною безпекового підходу усередині Європи загалом. От генсек НАТО Марк Рютте днями сказав, що 2% на оборону вже недостатньо: "Ми у безпеці зараз, але не будемо у безпеці через 4-5 років. Якщо ми цього не зробимо (мається на увазі збільшення витрат на оборону) доведеться діставати підручники з російської або їхати у Нову Зеландію". Рютте говорив про це напівжартома, хоча жартом була лише словесна форма, а не зміст, а саме – ситуація "ні війни, ні миру", про що він теж сказав.
Друге питання, важливе для руху до миру – членство України чи навіть запрошення до НАТО як гарантія безпеки. Тут США, як і Німеччина, на жаль, дотримуються підходу, що під час війни це рішення не буде прийнято. У той же час, обговорюється те, а які ж тоді можуть бути гарантії безпеки, якщо не членство в НАТО. Тут багато що залежатиме від питання лідерства у Європі, яка з країн стане локомотивом у безпекових рішеннях. Велика Британія, Франція чи Німеччина.
Отже, станом на зараз можемо констатувати: оскільки ризики всередині НАТО (і, перш за все, у Європі) не лише розуміються, а й усвідомлюються, Україні і далі допомагатимуть у зміцненні обороноздатності. Бо інакше – для самого Заходу ризиків додасться ще більше. Але хотілося б, щоб, окрім цього, лідери західних альянсів зважилися на формулювання довгострокового бачення безпекової складової.
Бо від того, якими будуть політичні рішення після/у ході можливої заморозки активних військових дій у ситуації "ні війни, ні миру" якраз і залежатиме, будемо ми рухатись до сталого миру чи до нової фази війни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
