Deal, гібридність, європейське пробудження і китайський ієрогліф
Ну, що ж, такий момент, що і стилістика, і дії набувають чітких обрисів позиції. Подальше зволікання неможливе.
Дональд Трамп поєднує стилістику та дії за принципом батога та пряника. З одного боку, він сказав, що добре ставиться до Росії, і здійснюючи кроки з припинення війни РФ проти України, допоможе не тільки зупинити кровопролиття, а й подальші негативні наслідки для самої російської економіки. А інакше – їй хана. І тут, і це з іншого боку, починаються конкретні дії, батіг, а не пряник. Раз у Росії заворушилися. Ворушіння, можливо, прискорить і повідомлення про те, що наступного тижня у Вашингтоні може відбутися зустріч Трампа та Володимира Зеленського.
Володимир Путін спочатку пішов шляхом виключно стилістики, а в діях – тієї ж гібридності. Зробив словесне "па", що якби президентом був Трамп, у якого "вкрали перемогу", то війни, можливо, і не було б. Що Кремль готовий до переговорів, але й не готовий – бо українська влада "не легітимна". Загалом вирішив "зайти в тему" через лестощі і далі нічого не робити. Але щось пішло не так. І ось Пєсков озвучив уже підкориговану позицію: Путін готовий вести переговори, незважаючи на нелегітимність української влади.
Сі Цзіньпін поки що переважно мовчить/рідко висловлюється, вирішивши почекати, коли інші говорять, можливо керуючись принципом, що мудрість і хитрість позначаються одним ієрогліфом. Навіть його реакція на тарифи з боку США стилістично виглядає як м'яка, вичікувальна, переговорна. Втім, можна відзначити одну його заяву як маркерну – заклик до США та Росії скорочувати ядерні озброєння. При цьому така вичікувальна позиція зовсім не означає м'якості можливих майбутніх дій. Геополітичний підхід Китаю бути жорстким як щодо опонентів, так і щодо союзників загальновідомий. Просто, мабуть, Пекін дивиться, у чому може полягати deal від Трампа, і далі буде самовизначатися.
Європа та Україна (як частина Європи). Дуже добре, що Європа, яка зіштовхнулася впритул з подвійним викликом, бере участь у процесі пошуку рішення, як досягти миру, і головне – зробити мир довгостроковим. Один виклик – це російська агресія. Гаряча війна йде в Україні, але на європейському континенті, а гібридна – йде і безпосередньо на території самих країн НАТО та ЄС (на сьогодні налічується понад 150 прецедентів таких гібридних дій РФ за чотирма категоріями). Так, зокрема, спецпредставник США Кіт Келлог, говорячи про мирний план Трампа, анонсував діалог з європейськими лідерами на Мюнхенській безпековій конференції, щоб потім представити їхню позицію Трампу і далі працювати. Також відомо, що наступне засідання контактної групи "Рамштайн" пройде під керівництвом Великобританіі.
Незважаючи на те, що саме процеси по лінії трикутника "США-Китай-Росія" можуть істотно вплинути на зупинку війни і рух до миру (у частині примусу до миру), гарантії безпеки як бачення простору безпеки європейського регіону та забезпечення довгострокового миру залежать не в меншій мірі від Європи. Тому Україні та Європі важливо, не чекаючи рішень у "трикутнику", у будь-якому разі продовжувати працювати над розумінням довгострокової оборонної політики регіону. Не лише у кількісному вимірі, а й якісному. У цьому сенсі Європа, Захід загалом, тільки починають виходити з "десятиліття сну", коли союзи (навіть ті, що відповідають за безпеку) були орієнтовані на те, що світ базується на тому, що всі більш-менш дотримуються правил (на порушників дивилися досить лояльно), а правила орієнтовані на економічний розвиток та процвітання.
У результаті, як бачимо, навіть окремі сильні лідерські кроки (військові, політико-дипломатичні чи юридичні) не можуть одномоментно зупинити війну. З одного боку, глобалізація та взаємозалежність країн, ресурсів та послуг. А з іншого боку, роки не реагування/лояльного реагування на збій на загальному рівні призвели до того, що цей збій став обкатаною практикою. Так що перед усіма стоїть великий шлях.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.