АРМА 2.0. Повне перезавантаження

Сьогодні (24 лютого) виповнюється 5 років з дня створення українським урядом Національного агентства з питань розшуку і менеджменту активів (АРМА). Цей державний орган був заснований на виконання плану заходів візової лібералізації України з ЄС, за прикладом схожих державних органів в країнах Європи. Однак, в українському варіанті щось пішло не так. Замість того, щоб управляти арештованим майном злочинців, жертвами АРМА в Україні чомусь стає легальний бізнес та навіть потерпілі у кримінальних провадженнях. А саме Нацагентство перетворилось на інструмент легального рейдерства та тиску на бізнес.

Нападки на легальний бізнес

Розповідаю, як це працює. Комусь сподобалась ваша квартира. Він домовляється з приятелем-прокурором або слідчим з якогось самого віддаленого райцентру, про існування якого ви, може, навіть не знаєте. Прокурор, підозрюючи вас в будь-чому, накладає арешт на вашу квартиру і, за законом, ваше майно буде передане АРМА.

Національне агентство продає вашу квартиру за 30 днів маловідомій фірмі-"прокладці". Поки ви доводите в суді, що ви не корупціонер і не верблюд, "прокладка" продає вашу квартиру ще 5 разів – вже добросовісним вигодонабувачам. І все. Повернути таке майно власнику практично неможливо.

Причому від такої "уваги" АРМА незахищений ніхто – ні великий іноземний інвестор зі світовими ім'ям, ні український бізнесмен, ні пересічний громадянин.

Так, іноді дії АРМА призводять до міжнародних скандалів, як у ситуації з французьким ритейлером "Ашан". При "партнерстві" АРМА та окремих прокурорів Одеської області у французького інвестора "Ашан" просто нахабно забрали землю, яку інвестор купив за 200 млн грн. Та швидко продали її у 20 разів дешевше реальної вартості. Неправомірність дій АРМА оскаржується у Верховному суді, однак, земельні ділянки досі не повернуті інвестору.

Приклад другий, з яким ми стикнулись в рамках роботи у ТСК з питань захисту прав інвесторів – Братський маслопресовий завод на Миколаївщині. АРМА, вже після рішення суду на користь власників, півроку не повертала їм актив. Але й після цього, актив був повернений не власникам, а ліквідатору, який залишив завод і далі в управлінні визначених АРМА людей.

Не захищені від втрати свого майна через дії АРМА і звичайні громадяни, навіть потерпілі у кримінальному провадженні. Як, наприклад, вдова датського бізнесмена, власника IT-компанії Ciklum. В 2019 році її чоловік помер, і поки родичі загиблого займались організацією похорону, у вдови зарейдерили залишений ним спадок у вигляді квартири в Києві.

За зверненням вдови було відкрито кримінальне провадження, а квартира – арештована та передана АРМА. Нацагентство чомусь вирішило продати речовий доказ у провадженні, відкритий за зверненням вдови (!) щодо рейдерських дій. Думаю, будь-якому експерту, міжнародному чи українському, не буде зрозуміла ані логіка, ані правова підстава таких дій.

Така робота Національного агентства з розшуку і менеджменту активів аж ніяк не відповідає цілям, для яких створювалось агентство, та, на мою думку, просто соромить державу Україна своєю діяльністю. Оскільки, мусимо визнати, що сьогодні АРМА стало інструментом тиску на бізнес та легального рейдерства. Державі потрібно це визнати та терміново виправляти.

Перезавантаження та реформа законодавства

Для цього необхідні законодавчі зміни в процедуру управління аршетованими активами та повне кадрове перезавантаження Нацагентства. З такими пропозиціями я звернулась до Президента Володимира Зеленського. І 23 лютого зареєструвала в парламенті новий пакет законодавчих змін для перезавантаження АРМА. Співавторами цих законів стали понад 70 народних депутатів.

Пакет законопроектів включає в себе зміни до Кримінального процесуального кодексу N5142 та зміни до профільного закону про Нацагентство з менеджменту активів – N5141. Вони створені на основі законопроекту N3335-1 д, однак, без спірних положень, які викликали дискусію у парламенті. Лише ті принципові зміни, які я вважаю ключовими для наведення ладу в роботі АРМА.

Перша ключова зміна, яка підтримується представниками всіх фракцій: АРМА не повинна продавати майно до вироку суду. Окрім товарів, що швидко псуються, та товарів відносно яких власник сам надав письмову згоду на їх реалізацію. В тому самому кейсі "Ашану", власник земельних ділянок – не бандит і не злочинець – дізнався про те, що вони передані та продані АРМА вже постфактум. І жодним чином не зміг на це відреагувати. Такий обсяг повноважень АРМА призводить до зловживань, і тому має бути обмежений.

Друга зміна: власники майна зможуть самостійно надавати АРМА рішення суду про скасування арешту їх майна. Наразі це компетенція лише прокурора або суду, що затримує процес повернення активів власнику, часто – на місяці. Якби у власників Братського маслопресового заводу була можливість самостійно надати АРМА рішення суду, вони могли б уникнути втрати активу.

Третя концептуальна зміна: запроваджується норма, за якою суд при ухваленні рішення про передачу майна в управління АРМА, зобов'язаний чітко визначити спосіб такого управління. Тобто, або управляти, або продавати таке майно.

До речі, саме такий підхід, коли спосіб управління майном визначає суд, використовується у більшості країн Європи. Сьогодні АРМА визначає це самостійно на основі своїх внутрішніх правил, тобто – в ручному режимі на власний розсуд. Український досвід показав: такий обсяг повноважень АРМА призводить до корупційних ризиків, а отже, необхідно це змінити.

***

АРМА повинна припинити "кошмарити" бізнес, псувати інвестиційний клімат в країні, натомість почати виконувати свої прямі функції – якісно управляти арештованим майном. На це чекають всі українські та іноземні інвестори.

Кадрове перезавантаження АРМА не менш важливе за законодавчі зміни. Керівництво АРМА працює в статусі в.о. вже понад рік. Тому розблокування кадрового конкурсу із відбору нового, постійного керівника АРМА, який буде нести повну відповідальність за свої дії і діяльність органу державної влади, буде відбуватись одночасно із внесенням змін до законодавства. Якщо перезавантаження – то абсолютне.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.