Скільки українців не повернеться додому і що з цим робити?
Готові до шокуючих цифр?
23% з тих, хто виїхав, вже не планує повертатися в Україну після війни. 31% готові повернутися, якщо матимуть роботу. Лише 36% українців говорять, що їхні родичі мають однозначний намір повернутися додому.
Це результати свіжого соцопитування Українського інституту майбутнього, які, як на мене, є дуже тривожним. До речі, схожий прогноз днями на комітетських слуханнях озвучила директор Інституту демографії НАН України Елла Лібанова.
Отже, для того, щоб більшість українських біженців повернулись додому, держава повинна направити максимум зусиль і ресурсів, які отримає на відновлення, саме на розвиток економіки.
Нам варто взяти за основу досвід пост-воєнного відновлення Німеччини і Японії, які масово роздавали супер дешеві і довгі гроші бізнесу, запустили сильні стимули для експортерів та промисловості, реформували ключові сфери суспільних відносин (в Україні це верховенство права, адже ні один інвестор не прийде в країну, де поліція і податкова кошмарять інвесторів, які створюють тут робочі місця і сплачують податки, а отримати справедливе рішення суду вкрай важко).
Відбудова лише житлових будинків без сильної економічної програми – не матиме ніякого ефекту. Наші біженці, які повернуться з Європи і не знайдуть тут роботу, бо їх підприємство згоріло, розбомблено орками чи релокнулось в Польщу, – просто зберуть чемодани і поїдуть знову в Європу. Вже не як біженці, а як трудові мігранти.
Найближчим часом запущу процеси, які дозволять Україні уникнути фатальних помилок в процесі відновлення.
А поки перегляньте дослідження Українського інституту повністю.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
