Міжнародний ляпас Україні. Й жодних пояснень та оргвисновків

Два тижні тому відбувся епічний візит Зеленського в Польщу. Все красиво: запевнення на весь світ у вічній дружбі і майбутньому знищенні кордонів між двома братніми країнами... А за десять днів потому – бац! Польща забороняє не лише експорт, а й навіть транзит української сільгосппродукції...

Це як?! Ось звіт за підсумками візиту: "... президент України повідомив, що Київ і Варшава владнали суперечку через експорт українського зерна".

Мало того, приклад Польщі наслідувала ціла низка країн – всі братні й партнерські (ну, за виключенням Угорщини). А у Словаччині для заборони експорту знайшли "гідний" спосіб: лабораторне дослідження збіжжя виявило надмірний вміст пестицидів! Це вже потужний удар по міжнародному іміджу України-знаному у світі експортеру сільгосппродукції.

Українці вже почали звинуватити поляків у невдячності, спливли старі образи двох народів...

Нарешті, в аварійному порядку заборону на ввезення начебто скасували. Перемога?

Між тим, причина, що призвела до скандалу, не здолана. Й цій проблемі вже рік. Протягом року експорт українського збіжжя в Польщу зріс у 54 рази! Причина всім відома. Але ще минулого року польські фермери починали перекривати дороги, намагаючись припинити потік української агропродукції. Мовляв, Польща мала б бути країною-транзитером, а в дійсності всі польські склади забиті саме українським зерном, яке реалізується на місцевому ринку.

Ніхто не розповів нам чому так сталося. Але ж було не складно передбачити, що без принципового вирішення проблеми це завершиться вибухом. А намагання заборонити експорт майже одразу після візиту українського президента до Польщі, де "суперечку владнали" – це вже грандіозний скандал.

Потрібні пояснення на найвищому рівні, а можливо – й відставки: чи в МЗС, чи в Мінсільгоспі, чи ще десь... У кожної помилки є свій автор. Це просто яскравий прояв непрофесіоналізму, за який слід суворо карати.

А звинувачувати польську сторону – дуже необережний крок. Не в нашій ситуації робити такі заяви, особливо на адресу країни, яка чи не найбільше підтримує нашу війну за існування.