Увага: повітряна тривога й чиновницьке свавілля!
Війна сповна розкриває людьську сутність. Якийсь непримітний чолов'яга раптом стає самовідданим героєм, а деякі ікони мирного часу зникають з радарів, потерпають у куршавельских котлах.
Війна стала часом випробування й для влади. Вонапроявила себе у повній мірі, продемонструвавши нездатність на ефективність, креатиівність, на підтримання зворотнього зв'язку із громадянами. Як мешканець столиці фіксую ці риси київської влади щодня.
Нездатність організувати нічого – ані ефективне сповіщення про повітряну тривогу, ані обладнати не лише прихисток від авіаударів, а навіть вуличні вказівники до сховищ. Суцільний хаос із блокпостами, який взялися долати лише через рік після початку великої війни. Ані бомбосховищ, ані навіть укриттів від уламків чи вражаючих елементів в місті не побільшало. А ті що є у масі своїй не відповідають елементарним вимогам: немає туалетів, немає запасу води – майже нічого немає. Чиновники виправдовуються: відсутній держстандарт на виготовлення та встановлення елементарних захисних споруд, які можна швидко виготовити й розкидати по місту. Проте, мери деяких міст не чекають на милість парламенту й уряду – роблять й встановлюють.
А ще далеко не всі міста блокують життя й пересування містом у разі повітряної тривоги. Тут Київ попереду всієї країни. З 1 вересня в нас заборонено пересування громадського транспорту під час тривог. Начебто для того, аби пасажири могли сховатися від авіаудару. Щоправда, сховищ обмаль. Де вони є – ніхто не знає. Й, власне, чому мене примусово женуть в у ті неіснуючі бомбосховища? Це моє життя, можна я без допомоги Ради оборони Києва буду вирішувати що мені робити й як вберегтися від авіаудару? Чому за мене це роблять київські чиновники?
Про оголошення повітряної тривоги я дізнаюся не зі звуку ревунів, яких в нашому районі не чутно досі. Я просто бачу на проспекті під вікном довжелезну чергу з автівок, здебільшого це фури. Довго ламав голову: навіщо це все? Чим знаходження у такому корку безпечніше за пересування трасою? В разі влучення ракети ефект буде тільки гіршим. Те саме стосується пасажирів комунального транспорту, які просто скупчуються за транспортних зупинках, а не в самому транспорті. Чому перекривають рух мостами, які й в мирний час не справлялися із автотрафіком? Я не бачив водіїв, які б шукали де сховатись – всі сидять в салонах.
В чому сенс цих заходів безпеки? Напевно це страшна військова таємниця. КМДА й Рада оборони Києва на чолі з мером Кличком її не розкриває. Але нещодавно таємниця розкрилася у стінах Київради. Раптом з'ясувалося, що через оці зупинки транспорту комунальне автогосподарство несе мільярдні збитки. Розміри збитків бізнесу, шкода роботі учбових закладів, торгівлі, тощо напевно ніхто не здатен підрахувати. Але це шалені гроші! Ну а як оцінити згаяний час й без того розхитані нерви?...
Що цікаво: заборона на перевезення пасажирів стосується лише комунального автотранспорту, комерційні маршрутки вимогу ігнорують. Може оті маршрутки всі геть броньовані?... Одні втрачають – інші заробляють: кому війна – кому мама рідна. Спливла ще одна цікава деталь: якщо на комунальному транспорті обладнано систему безготівкового розрахунку, на маршрутників це чомусь не розповсюджується: там люблять кеш. Мало того, що у перебігу регулярних повітряних тривог гроші стрімко перетікають з комунальної кишені до приватної, то вони ще й не обкладаються податками.
Свого часу громадяни провели голосування щодо припинення практики блокування руху транспорту під час тривог, вона набрала необхідну кількість голосів. Проте, Рада оборони Києва її проігнорувала. До біса ті гроші міського бюджету й поневіряння киян, хіба не бачите: ми Київ боронимо, – могли б сказати столичні чиновники.
Й ось це наболіле питання знов опинилося в центрі уваги громади. 20 квітня на сесії Київради депутатка Ксенія Семенова розкритикувала дії столичної влади й звинуватила Департамент транспорту у потуранні приватним перевізникам. Вона збирається звертатися до прокуратури. Маршрутники плювали на настанови влади й їх ніхто при цьому не позбавляє ліцензій, як власне й за відсутність системи онлайн-оплати. Яка реакція чиновників? Правильно: директор департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації Роман Ткачук вимагає від поліції зупиняти такий транспорт й висаджувати з нього пасажирів. Отакої! А що робити з тими, хто попри численні порушення не позбавляє таких перевізників ліцензій? А навіщо нам взагалі блокування трафіку під час тривоги? Тут – без коментарів.
Напевно криворукі й продажні столичні чиновники сподіваються, що війна все спише. Головне, щоб після закінчення війни кияни не забули про цей адміністративний кураж й зробили правильний вибір, прямуючи до виборчих дільниць.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
