Фестиваль "Букет": відчайдушна битва на культурному фронті
Відгримав, відлунав, відаплодував сьомий, а значить вже традиційний Фестиваль високого мистецтва під відкритим небом "Букет". Він незмінно відбувається на території "Софії Київської". Про кращий майданчик годі мріяти. Та й про кращу концепцію фесту – також: виступи на головній сцені під відкритим небом, дискусії й кінопокази на галявинах, виставки просто неба, концерти й експозиції у древніх залах, екскурсії Софією...
На "Букеті" царює дійсно високе мистецтво в усіх його проявах: вокальне, інструментальне, образотворче й просто інтелектуальне. Такий ступінь майстерності, ідей й сенсів годі шукати на інших культурних заходах України.
Так, не все представлене можна назвати 100% зразком інтелектуальної творчості. Це не можливе в принципі, оскільки йдеться про сотні дуже різних учасників з різнобарвно різних культурних регіонів країни. Так, мені часом кортіло "скасувати" частину експозицій, що складалися з творів так званого сучасного живопису. Трапляються на фестивалі геть прохідні фотовиставки, не гідні загального рівня фестивалю. Фотовиставка, присвячена українським виноробам, раптом нагадала знімки доярок й хліборобів зі шпальт районок "Червона зірка" та "Шлях Ілліча".
Але бажаючі завжди знайдуть справжнє мистецтво на заходах, що відбуваються у різних куточках української святині.
Тільки під час "Букету" можна зайти на територію "Софії" із карематом, розтягнутися на галявині із келихом вина й насолоджуватися суцільним дивом навколо.
Ця подія збирає публіку особливого сорту: тих, хто в інші дні почуваються некомфортно у натовпі, кому нема чого дивитися по ТВ, слухати по радіо й обговорювати з оточенням. Лише в ці дні навколо – всі свої: чудові люди з інтелектом на обличчях. Тут немає самиць з силіконовими частинами тіла. Натомість – критичне скупчення красивих вишуканих жінок.
Сюди не обов'язково ходити "від дзвінка до дзвінка" протягом чотирьох днів. Є ризик перенаситися прекрасним, яке представлене у загрозливих обсягах. Водночас царює пасторальна атмосфера, все "уютно, по домашньому" (с)... Іти звідси не хочеться й ми не підемо, бо нас береже Оранта під куполом Священної Софії – фестиваль, Київ, Україну та українців.
День закриття – традиційно найяскравіший. Ми отримали задоволення, близьке до наркотичного екстазу від виступу колективу під орудою кримського татарина Усеіна Бекірова. Карколомними були всі виступи у "Хлібні". Приголомшив фільм про славетного київського фотографа, який так й називається "Глядєлов". Сашко знімає війну, наркоманів, безхатченків та інших, кому нелегко живеться у цьому світі все життя по різних куточках планети. Пригадую, як ми з колегою з газети "Україна молода" рвалися евакуювати Сашка з Придністров'я, де він отримав своє перше поранення. У стрічці про це – ані слова. Він – про історію Гляделова й нашої країни з 2014 року. Під Іловайськом Сашка знову поранили, але він знову на ногах із камерою на шиї... Я б крутив це кіно у всіх кінотеатрах й по всіх телемарафонах. Проте, автори фільму не знають про подальшу долю свого твору. Але ж його можна було побачити на "Букеті"!
Приємно сидіти на розкладному стільці, слухаючи представлення музикантів від Олексія Когана, чия присутність вже є свідченням пристойності заходу. Тут вперше довелося побачити електронний саксофон й почути його неземний "голос". Дитячий захват викликали нотні аркуші, підхоплені вітерцем з пюпітрів оркестрантів... Все, що відбувалося на території "Софії" під час війни не назвеш інакше ніж Диво.
Й за це присутні дякували нашому війську та Євгену Уткіну й "Майстер-класу" під орудою його дружини Ірини Буданської. Дивує єдине: як їм вдалося це зробити й зберегти у цю скрутну годину?... Чому ніхто більше з представників бізнес-еліти не спромігся за їхніх прикладом створити щось подібне? Таких фестивалів на нашу велику країну має бути десятки. Можливо тому, що слово "еліта" при згадці про наш бізнес – зайве?... Але ж з огляду на успіх "Букету" надія є: тяжко хвора українська культура має шанс на порятунок.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
