Секрети політичного споживання
За проданий брак відповідальність несе покупець
(Невідомий автор з мережі)
В дитинстві я часто ходив на ринок "робити базар" разом з мамою. Коли матуся торгувалася із продавцями полуниці, картоплі чи м'яса за якісь копійки, або прискіпливо перебирала продукти, відкидаючи товар з найменшими недоліками, я не розумів її. Тоді здавалося, що ми даремно гаємо час, а дивлячись на роздратовані обличчя торговців одеського "Привозу", мені було навіть трохи незручно перед ними. Зараз, звісно, я так не вважаю. Моя мати просто захищала свої права як споживач, вона з тих, хто використовує контрольні ваги за призначенням.
Спостерігаючи за перевиборами в Києві та останніми серіями політичної кризи в країні, я раптом подумав, а що якби пересічний український виборець ставився до політиків, як моя мама до продавців на "Привозі", а до політичного продукту, як до картоплі на базарних ятках?!
Крайньоправі та крайньоліві товариші можуть мене засудити за цинізм і бездуховність, але я таки запропоную сприймати політику, як і все, що в ній відбувається, лише з позиції споживача.
Чим, по суті, продукт політичний відрізняється від, наприклад, продовольчих товарів, скажімо кефіру?! Ціною за політичне надбання розраховується усе суспільство, а за кефір сплачує окремий споживач, та продавцями кефіру є звичайні люди, а політичний товар продають "зірки" теле-радіо простору. То чому ж, купуючи пляшку кефіру чи ряжанки, ми уважно дивимось на термін придатності, жирність, фірму виробника, герметичність тари, а обираючи партію чи мера, переважно керуємось нераціональними факторами, як то особиста симпатія чи відомість особи, що закликає мене "купити" саме цей товар?!
Політичний ринок, як і ринок будь-якої іншої групи товарів, цілком прагматичний, боротьба в ньому точиться за покупців (виборців), а метою є отримання прибутку (гроші, влада, рейтинг...). Збагачення відбувається за рахунок споживача, тому цілком природньо, що клієнт на певному етапі перестає тупо мовчки купувати те, що йому пропонують, він починає ставити відповідні вимоги, щодо якості товарів та послуг.
В нашій багатостраждальній Конституції проголошено: "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів". Споглядаючи на карнавал невиконаних та нездійсненних політичних обіцянок, шкодуєш, що досі ці норми не розповсюджувалися на захист прав політичних споживачів.
Мова йде не просто про образне порівняння, а про ставлення громадян до себе на політичному ринку. Осмислене політичне споживання має замінити ірраціональний вибір. Філософія політичного споживання ставить провідних політичних гравців на один щабель із продавцями пилососів або чайників, але, враховуючи, що товари перших значно більше впливають на суспільний комфорт ніж мікрохвильова піч, то й стандарти якості для політичних товарів та послуг повинні бути на належному рівні.
Вітчизняний Закон "Про захист прав споживіачів" визначає споживача як фізичну особу, що купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо непов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Що ж чудове визначення. Нормальний громадянин, обираючи владу не збирається працювати для неї, він обирає своїм голосом покращення умов життя та розраховується за це власними податками. Але, що ж робити, коли виробники та продавці політичного товару, змушують купувати клієнтів товар з вичерпаним терміном придатності, а то й просто підробку? Треба гуртуватись для захисту своїх прав. Скажімо, відкриття відділу політичного споживання в асоціації українських споживачів могло би стати першим кроком. А за тим – рух, кампанія, інститут дослідження політичної якості, всі інструменти, що давно слугують для захисту прав споживачів звичайних. Гасло "Клієнт завжди правий!" повинно набути політичного підтексту або ж трансформуватись у тезу "Громадянин завжди правий!".
Наше суспільство потребує підвищення культури політичного споживання, швидко це не станеться, однак, починати з чогось потрібно. Пропоную до застосування на політичному ринку деякі принципи, що покликані захистити громадянина та закликати до відповідальності реалізатора політичної продукції. Такий собі куточок політичного споживача:
Користуйтесь порадами сомельє - Знати все про хороше вино практично неможливо. Цілком логічно, що ресторани з великим вибором спиртних напоїв пропонують відвідувачам безкоштовну консультацію спеціаліста по вину і не тільки – сомельє. Під час вибору політичного продукту, щоб уникнути розчарування після споживання, виборець може скористатися послугами політчних сомельє – експертів, політологів, правозахисників... Звісно, не всі з них працюють якісно, але вибір досить широкий і послуги для клієнта безкоштовні. На жаль, в українському політичному супермаркеті не модно дослухатись до порад фахівців.
Мені часто доводиться бути присутнім на різного роду круглих столах з політичної проблематики, експерти регулярно видають серйозні оцінки політичної ситуації, вказують на вади основних гравців ринку, дають рецепти подолання кризи, але, на жаль, їх відверто ігнорують. У ЗМІ, переважно, потрапляють лише смажені факти та дотепні оцінки, на рейтинги споживацьких симпатій думки експертів майже не впливають, тому виробники вперто не помічають критики фахівців і продовжують продукувати неякісну політику.
Не беріть автографів у продавців тюльки - Надмірна увага і шана розбещує всіх. Якщо ми погоджуємося, що політики це продавці, а громадяни – клієнти, то вішати вдома плакат з портретом, наприклад, продавця тюльки, а, тимбільше, стояти в черзі, щоб отримати його автограф, чи зробити спільне фото – не логічно.
Не беріть автографів у політиків, не вішайте вдома плакатів із їх усміхненими обличчями, це не тільки суперечить правилам фен-шую, але й деформує свідомість афтографодавача. Бабусі, що плачуть при появі політиків з телевізора, перетворюють їх на хворих людей.
Знаю з власного досвіду, коли до тебе підходить людина і з глибокою вдячністю простягує твою ж листівку з проханням розписатися "З повагою для...", в організмі відбуваються якісь хімічні реакції, що наче роблять тебе сантиметрів на десять вище, і так з кожним новим розписом. Коли таких вдячних прохачів багато, подивишся вниз, а вони вже здаються такими маленькими-маленькими, а ти стоїш великий і думаєш про долю людства.
Плекайте конкуренцію, вона здешевлює яблука - Часом дружина телефонує і просить купити щось до столу. Повертаюся додому, як правило, пізно і ринок біля станції "Лісова" буває майже порожній. І от яка цікава штука виходить, коли на ринку залишається працювати лише одна ятка з фруктами, то, наприклад, яблука миттєво зростають у ціні, порівняно із часом, коли поруч стояв хоча б один конкурент із такими ж яблуками.
"Коли у споживачів є вибір, це змушує виробників і роздрібних торговців пропонувати високоякісні товари і стримувати ціни. Якщо вони намагатимуться продавати товари низької якості або за завищеними цінами, споживачі завжди можуть "проголосувати ногами" і купити товари в іншому місці" – так справедливо сказано на українському порталі споживача. Громадяни, не бійтесь змінювати свої політичні уподобання, коливання рейтингів іде на користь політикам. Вони починають шукати шляхи до вашого голосу, в тому числі, через ваші гаманці, а іноді, навіть через розум. Головне, не пускайте їх через серце, цей орган залиште вільним для більш приємних речей.
Кавовий автомат не можна любити чи ненавидіти - Нещодавно довелося бути в одній державній установі і чекати на прохідній. Поруч опинився кавовий автомат і я підійшов, щоб віддати йому гроші в обмін на шоколадний напій. Мене гукнув охоронець і попередив, що цей підступний пристрій іноді нахабно "тирить" гроші, не віддаючи кави. Я подякував, проте ризикнув – пощастило, але якоїсь вдячності до нього я не відчув, він просто виконав своє призначення. Якщо б автомат мене обікрав, ображатися на нього не мало б жодного сенсу, це ж просто залізяка. Поскаржитись у сервісний центр чи не користуватися більше послугами цієї машини видається цілком логічним рішенням.
Часто у громадському транспорті доводиться чути як люди до хрипоти в голосі захищають чи лають когось із політиків, наче то їхні друзі дитинства чи особисті вороги. Телевізора виявляється цілком достатньо, щоб між деякими громадянами та відомими публічними діячами встановився майже інтимний зв'язок. Припиніть, споживачі так не можуть ставитись до продавців товарів.
Дивіться на термін придатності - Думаю, кожен стикався із ситуацією, коли у поважному супермаркеті тобі втулюють прострочений товар. Справедливому обуренню клієнта тоді немає меж, а політичну тухляитину чому ж не відкидаємо?!
Змушений вибачитися перед шанувальниками Леніна, але, наприклад, Комуністична партія України, видається мені товаром, який давно вже залежався на партійних полицях українського ринку. Гасла, риторика, цілі, інструменти – все прокисло, проте, досі користується попитом. Для всього був свій час і для боротьби з НАТО, і для викриття "злочинів" буржуазних націоналістів – був, але минув. Іноді, одягаючи нову медійну обгортку, продавці за браком іншого намагаються розкрутити зіпсований часом товар – отруєння від нього може бути дуже шкідливим для здоров'я споживача. До слова, від того ж таки зіпсутого кефіру добряче пучить.
Перелік секретів політичного споживання можна продовжувати. Безумовно, є люди, які зроблять це грунтовніше за мене, буду тільки радий. Так хочеться побачити на українському політичному ринку якісний товар та розумних задоволених клієнтів, думаю для цього варто працювати над громадянськими стандартами політичного споживання.
З якісних продуктів мають вийти смачні страви.
Смачного!