Рік по той бік
Минув рік відтоді, як почав працювати у місцевому самоврядуванні, маленькій, але все ж владі.
Якщо враховувати попередній, виключно опозиційний досвід роботи, то контраст для мене відчутний. Напевно, щось схоже відчуває колишній фальшивомонетник, який влаштувався на роботу до банку.
Мабуть, я змінився, проте, збоку має бути видніше. Здається, став спокійнішим (глобально, через дрібниці нерви здають), імовірно, обережнішим, точно став більше фільтрувати слововилив. Щось із зором, гірше почав розрізняти кольори, поміж чорним та білим все частіше з'являються сірі плями.
Сподіваюся, зі слухом буде все добре – службовець, що має добрий слух, не тільки, коли начальство звертається, може багато добра зробити.
Інтуїція більш розвинулась, без цього бюрократу ніяк.
Точно не став любити людей більше, проте, зберіг почуття до Країни, навіть почав із симпатією ставитись до Держави. Причому, якщо раніше моя увага до Країни обмежувалася, здебільшого, квітами та запальними компліментами, то тепер я розумію, що для неї набагато більш цінною є постійна, безперевна, тиха, не показушна увага. А квіти іноді варто посилати так, щоб ні вона, ні інші її шанувальнки чи заздрисники не здогадувалися від кого був той цікавий букет.
Хоч і щодо людей, за рік я познайомився з багатьма активними людьми з палаючими очима, таким головне не заважати, а якщо допомогти, то вони море здатні висушити, – часом доводиться зупиняти.
Загалом, щирості стало менше. Мало приємного в тому, що тебе завалюють різноманітними привітаннями чи запрошеннями, коли ти чудово розумієш, що призначені вони не тобі, а старенькому кріслу під твоєю керівною дупою.
Влада – це можливості, якими б скромними вони не були, це можливості, яких інші не мають. Якщо чиновник має додаткові цінності окрім споживацьких, він може змінити реальність навколо себе. Людина з плакатом на вулиці часто лише актуалізує питання, чиновник здатен його вирішити.
Ієрархія, ну, звісно, відчуття ієрархії, це не якась табличка із прізвищами керівництва та підлеглих, це певне містичне відчуття на рівні астрального тіла, не виключено, що прищеплюється воно групою стародавніх чаклунів.
Багато за рік принесли подарунків, ті, що не випили, переважно знаходяться в кабінеті. Вже можна невеличкий музей відкривати, заходьте подивитись.
Досвід потрібний, хоча ще вчитись і вчитись. Уроки ці різні, часом болючі та образливі, часом нудні та непрактичні, хоча часом цілком приємні. Я вдячний людині, яка дала мені можливість отримати таку науку та розширити світосприйняття, є у кого і чому вчитись.
Звісно, я не про все написав, та впевнений, що ви на це і не розраховували. Не знаю, як воно далі складеться, проте переконаний – Україні потрбні свої бюрократи!
