Влада Януковича не поширюється на Київську область

Складається враження, що в місті Бровари – якась недобудована вертикаль влади. Наприклад, рішення Верховної Ради про використання червоних прапорів 9 травня – не підписане Президентом – броварська "регіональна" влада (в якій, до речі, майже всі – колишні "бютівці") – виконала з нечуваним ентузіазмом. А от Указ Президента про вшанування пам'яті політично репресованих 15 травня пройшов непоміченим. Я б на місці Януковича на таке зневажливе ставлення до себе, образився. Нижче стаття броварського журналіста, в якому ця історія описана детальніше.

Хай живуть політичні репресії!

"Хай живуть політичні репресії!" – приблизно під таким гаслом вирішила відзначити День пам'яті жертв політичних репресій влада міста Бровари, що під Києвом. Якщо для всієї країни 15 травня – це День вшанування і пам'яті мільйонів знищених безневинних українців репресивною машиною, то для броварських "регіоналів" – день скорботи за тими втраченими "щасливими часами" і надії, що подібні часи невдовзі повернуться. Інакше пояснити логіку, якою керувалась "біло-синя" влада Броварів при виконанні Указу

Президента України про вшанування пам'яті жертв репресованих, просто неможливо.

Марно було очікувати, що цього року в Україні 15 травня відзначатиметься на належному рівні. Зрозуміло, що "Партія Регіонів" проти політичних репресій" – це як "бджоли проти меду". Проте певних формальних ритуалів влада таки змушена була дотриматись: Президент Янукович спромігся на звернення до українців з приводу 15 травня, а прем'єр Азаров навіть відвідав Биківнянські могили, де поховано сотні тисяч, репресованих енкаведистами, українців. Тим самим вище керівництво країни дало сигнал своїм колегам по партії: ставтесь до репресій як завгодно, але ритуалізм поважайте. Проте в Броварах заклик лишився не почутим – там своя пам'ять і свої репресії.

"Бігбордів шнур" до соціальної бомби

Ще восени минулого року і аж до кінця 2011-го група громадських активістів в Броварах за власний кошт забронювало кілька міських біг-бордів під соціальну рекламу: періодично городянам нагадували про роковини Голодомору, закликали розумно споживати електроенергію, тощо. 15 травня планували розмістити плакат до Дня пам'яті жертв політичних репресій: для міста, на території якого в минулому діяло відразу два концтабори – тема справді актуальна. Ілюстрацію намагались зробити якомога політично нейтральнішою, керуючись принципом, що репресії – по суті антилюдське явище, котре не має партійного забарвлення. Як запевняють автори ідеї, ніхто з них і подумати не міг, що саме лише прагнення вшанувати пам'ять політично репресованих, запустить репресивну машину влади вже в самих Броварах.

Майже відразу після передачі макету на виготовлення і розміщення, рекламна агенція оператор повідомила замовникам: власник біг-борду відмовляється розміщувати таке зображення: "в макеті є політичний підтекст, для власника це неприйнятно, він вимагає переробити макет" – сказали в слухавку. Нагадаємо, що на той момент, оренда біг-борду замовниками була вже повністю проплачена наперед.

Ось таким мав би бути вже оплачений біг-борд:

Наступного дня агенція передала іншу інформацію від власника біг-борду: він начебто погодився розмістити зображення, проте натякнув, що "владі це не сподобається і за два-три дні його просто можуть зірвати". Звідки у власника така впевненість – лишалось тільки здогадуватись. Проте після проведення міні-розслідування, відповідь на це питання знайшлась швидко: до прав на власність даних біг-бордів має стосунок депутат міської ради, член прорегіоналівської більшості, а за сумісництвом – неофіційний "смотрящій" за броварським громадським сектором від влади Вадим Андрієвський. Виходить, представник влади боїться, що ця сама влада здиратиме його біг-борди?

За кілька годин замовникам реклами було повідомлено ще цікавішу новину: Андрієвський має намір винести макет зображення на "раду старійшин" броварського осередку Партії Регіонів та керівництва міста, і тільки після її згоди плакат буде можливо розмістити на біг-борді. Приблизно в цей же час з біг-бордів було по-варварськи зірвано попередню соціальну рекламу цих же замовників, котра закликала броварчан ощадливо споживати електроенергію.

Так борд виглядав до втручання влади:



А так – після:



Броварські "регіонали" недвозначно давали зрозуміти – більше жодних незалежних громадських ініціатив в місті, і не важливо, яких тем вони стосуватимуться. Зайве казати, що біг-борд із зображенням, присвяченим Дню вшанування пам'яті жертв політичних репресій, 15 травня в місті так і не з'явився.

Указ Президента для влади Броварів – не указ

А для того, аби не залишити у броварчан жодних сумнівів у ставленні міської влади до політичних репресій, мерія вирішила демонстративно проігнорувати Указ Президента. На адміністративних будівлях навіть в центрі Броварів не був приспущений державний прапор, а замість панахид по замордованим з політичних мотивів, організували концерт в центральному міському парку під символічною назвою "Ощути новые краски жизни!"

Читачу, не посвяченому в особливості поглядів влади столичного передмістя на тему репресій, ця історія може здатись лише випадковістю, вирваним із контексту, фактом. Можливо, цю ситуацію так і можна було розцінити, якби не урочистий марш чекістів-карателів вулицями Броварів на День Незалежності, роль яких в примусовому порядку виконували учні місцевих шкіл, слава єдиного міста в Україні, де забороняли проводити фестиваль не цензурованого мистецтва "Білоруська весна", одні з найбрудніших в країні, минулорічні місцеві вибори, погрози, залякування і фабрикування кримінальних справ проти громадських діячів, котрі "мають нахабство" виступати проти місцевої влади і, звичайно, монополія "Партії Регіонів" на всі публічні заходи, що відбуваються в місті.

А громадськості в масштабах країни тривалий час залишались невідомі ці кричущі факти лише по причині майже суцільної інформаційної блокади, яку щільно тримає броварська влада. Адже 99% міської преси перебуває під контролем місцевих "регіоналів", а поодинокі сюжети всеукраїнських ЗМІ, які їздять сюди за пошуками історій, гідних кунсткамери, особливої погоди не роблять. І це в той час, як Бровари сьогодні на очах перетворюються на Мукачево зразка 2004-го року, своєрідний полігон для відпрацювання репресивних технологій, котрі вже завтра можуть поширитись на всю країну. Цей матеріал – "крик волаючого в пустелі", чергова спроба привернути увагу громадськості та "сильних країни цієї" до чистої води "беспределу", котрий вже який рік відбувається в місті-сателіті української столиці, аби останні вжили хоча б яких заходів, щоб не допустити остаточного перетворення "міста молодості, краси ті спорту" на заповідник політичних репресій в Україні в 21-му сторіччі.

Андрій Качор

Очевидно, що пересічні чиновники на місцях починають плутатись. Їм важко поєднати вшанування червоного прапору із вшануванням жертв репресій, яких під цим прапором вбивали. Тому ця історія – наглядний приклад, як, мало не на підсвідомому рівні, державні чиновники віддають перевагу саме червоному прапору.