Тренд агресивності VS імідж держави
Завтра у Верховній Раді та під її стінами буде гаряче: довгоочікуваний звіт Кабміну довів до кипіння і політиків, і суспільство. Вже не перший тиждень парламентарі, експерти і просто зацікавлені у політиці українці підраховують, чи набереться 226 голосів за відставку уряду. Тож, завтра ми дізнаємося розв'язку багатосерійної мильної опери "Яценюк". Проте зараз навіть не принципово, буде відставка чи ні.
Завтра український політикум складатиме перший у цьому році серйозний іспит на рівень політичної культури. Востаннє такий екзамен був півроку тому, 31 серпня, під час голосування за зміни до Конституції. Тоді іспит не лише було провалено – за помилки організаторів акції (а вони, очевидно, пов'язані із певними політичними силами) невинним людям довелося відповідати здоров'ям та життям.
Завтрашній день також стане маркером на рівень політичної культури. Завтра на нас дивитиметься весь світ – і наші партнери з Європи та Сполучених Штатів, і око Саурона з Кремля, тому для наших політиків надважливо продемонструвати цивілізований спосіб прийняття рішень для завершення урядової кризи.
Чи зможуть політики подолати тренд агресивності і радикалізму, який останнім часом панує у вирішенні критичних ситуацій?
Політики, партії і організатори масових мітингів, які, очевидно, пройдуть завтра під парламентом, несуть спільну відповідальність за те, щоб день завершився без бійок та жертв, безвідносно до відставки Яценюка. Значна відповідальність лежить і на правоохоронних органах: вони мають працювати на випередження.
Ми маємо пам'ятати, що завтра Україна стане принаймні одним з головних питань для європейського інформаційного простору. Тому вирішення політичної кризи у жодному не може відбутися ціною репутаційних втрат для нашої держави. Адже з кожним скандалом імідж України стрімко втрачає позиції в очах західних партнерів, кожна бійка у стінах українського парламенту або під ними приваблює кремлівських інформаційних шакалів, які з радістю потім смакують подробиці і домальовують неіснуючі деталі на своїх брехливих телеканалах.
Тому і політики, і організатори масових акції, і суспільство в цілому мають зрозуміти, що прийшов час відмовлятися від радикальних трендів і ставати на шлях цивілізованого діалогу. Так, це не принесе миттєвої популярності. Кинути гранату, послати подалі охоронця ВР чи схопити за штані прем'єра – це швидкий та надійний спосіб потрапити на телеекрани. Але ж інколи треба думати і про країну, і про те, як ми виглядаємо в очах всього світу.
Тож завтра буде саме той день, коли перед парламентаріями стоятиме вибір: дешевий і безвідповідальний популізм чи виконання свого професійного обов'язку. Є один відомий афоризм: "Політик думає про наступні вибори, державний діяч – про наступні покоління". Сподіваюся, що завтра в тренді будуть державні діячі.
