Маніпуляції з результатом конкурсу до Верховного Суду: статистичні докази
Минулого тижня Вища кваліфікаційна комісія суддів опублікувала дуже сумнівні результати оцінки письмового завдання. В результаті на конкурсі до Верховного Суду лідирують близькі до Сергія Ківалова люди.
Раніше ми висловлювали припущення, що значну частину балів колегія ВККС давала за "правильне" вирішення справи по суті, що дало можливість легко зманіпулювати результатами конкурсу, повідомивши "потрібним людям" правильну відповідь заздалегідь.
Це припущення, на жаль, підтвержується статистично.
Є така штука, називається нормальний розподіл. Суть проста: в будь-якій множині статистично більше середніх результатів, ніж дуже добрих чи дуже поганих. І всі вони рівномірно розподілені. Візуально це описується кривою Гауса, яка може виглядати як будь-який з графіків на зображенні:
Висота, ширина і положення графіку виглядають по-різному залежно від завдання і розподілу балів (різниці між найвищим і найнижчим результатом, наскільки складним було завдання тощо).
Але завжди графік виглядає як дзвоник, бо "середняків" завжди статистично більше, ніж тих, хто набрав діже високий чи дуже низький бал.
Натомість, розподіл балів до Касаційного адміністративного суду виявився таким, що протирічить "нормальному розподілу", тобто статистично дуже малоімовірний.
За "нормального розподілу" стовпчики гістограми мають здебільшого повторювати форму кривої Гауса. Натомість, у розподіл оцінок ВККС середній статистично результат у 60 балів (максимальна кількість – 120), майже повністю відсутній. Ті ж, хто мав його набрати, опинилися по два боки від середини, тобто отрмали малоімовірні бали.
Це може свідчити про дві речі:
а) результати "підганяли" вручну, свідомо занижуючи бали одним і збільшуючи іншим (завелика кількість кандидатів, що отримали близько 40 балів і завелика в діапазоні 72-84), а значить, роботи могли бути розшифровані і персоніфіковані в процесі;
б) існувала частина завдання, за яку оцінювалася певною значною кількістю балів і яку можна було вирішити тільки "правильно" чи "неправильно". Інакше складно пояснити розрив у 12,5 балів між кандидатами N70 і 71, тоді як сусідні кандидати мали розрив лише у 0,5, 1,5 або 3 бали. Таку оцінку могли дати за "правильне" вирішення справи по суті, тобто за "правильну" резолютивну частину рішення, яка могла бути відома "привілейованим" конкурсантам заздалегідь.
(джерело – сайт ВККС)
В будь-якому випадку такі результати є дуже підозрілими. Щонайменше вони свідчать про відхід однією з колегій від раніше задекларованого ВККС принципу оцінювання. Найбільше – про свідоме спотворення результатів.
Дуже хотілося б все-таки отримати від Вищої кваліфікаційної комісії суддів їхнє бачення того, як це стало можливим.
І навіть якщо версію "так вийшло" пропонувати не будуть, а спробують це якось логічно пояснити, довіри до конкурсу не буде, допоки суспільство не зможе самостійно переконатися в об'єктивності.
А для цього потрібно відкрити завдання і відповіді кандидатів, а також методологію оцінки, яку ВККС чомусь досі приховує. До відкриття цієї суспільно важливої інформації вже неодноразово закликали Громадська рада доброчесності, громадські організації та самі кандидати.
Потрібно нарешті визначитися в чиїх інтересах ми робимо судову реформу – Сергія Ківалова чи України. Бо це різні інтереси.
Фб автора
