Справа Крисіна – наслідок недієвої системи відповідальності суддів
Тиждень тому, 22 грудня, суддя Шевченківського районного суду Києва Олег Лінник ухвалив знущально легкий вирок щодо Юрія Крисіна - одного з "тітушок", причетного до вбивства журналіста В'ячеслава Веремія під час Майдану. Суддя засудив його лише до 4 років умовно, навіть попри те, що вже будучи на лаві підсудних, Крисін був причетний до вчинення двох інших злочинів.
Наступного дня суддя Лінник змінив тримання під вартою на домашній арешт для інших "тітушок", звинувачених у замаху на вбивство учасників Революції Гідності. У справах екс-беркутівців, звинувачених у тяжких злочинах та звільнених іншими суддями, звинувачені за короткий час опинялися у РФ.
Якщо подивитися глибше – справа не в одному Крисіні. І не в одному Ліннику.
Усі ці рішення ухвалені дискредитованими суддями, чиї дії вже мали ознаки не тільки дисциплінарних проступків, але й злочинів. Проте органи, які б мали забезпечити очищення суддівського корпусу від таких суддів, провалили це завдання. Той самий суддя Лінник є одним із "суддів Майдану", який ухвалював неправосудні рішення проти учасників поїздки до Межигір'я у 2013 році. Справу щодо нього закрили через 1,5 роки виключно у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.
У листопаді 2017 року у Вищій кваліфікаційній комісії суддів успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання суддя Олег Присяжнюк, який відпустив під домашній арешт екс-беркутівця Віталія Гончаренка. З арішенням ВККС пройшли його і 5 суддів апеляційного суду Київської області, які у часи Майдану позбавляли громадян водійських прав за поїздку до Межигір'я.
Проблема системна. І вона полягає тому, що на сьогодні система дисциплінарної відповідальності суддів фактично не працює. Санкціонована з найвищих кабінетів держави, безкарність панує в судовій системі і далі.
Нині звільнено лише 10% "суддів Майдану", а цього року Вища рада правосуддя, яка опікується дисциплінарною відповідальністю суддів, відкрила лише 3,7% проваджень з усіх дисциплінарних скарг. Судді і надалі впевнені у своїй безкарності та непідзвітності суспільству.
Натомість, за кидання яйцями в Олега Барну активістам загрожує тепер до 7 років позбавлення волі. За це підозру в посягання на державного діяча (!) вручила недавно ГПУ трьом членам Автомайдану.
Співучасть Юрія Крисіна у вбивстві журналіста – це "хуліганство" і 4 роки умовно, кинути яйцем в Барну – до 7 років реально. Нічого не нагадує?
Очевидною є і вина прокурора, який кваліфікував ції дії як хуліганство. Не дивно, що ГПУ раптово засекретила вирок Крисіну, який до того був публічним.
Відповідальні за таку ситуацію, в першу чергу, органи суддівського та прокурорського врядування, які не в змозі забезпечити належне виконання суддями та прокурорами своїх обов'язків, і далі породжують безкарність і вседозволеність. А чинні політичні еліти продовжують використовувати систему правосуддя не для захисту прав людини, а в своїх політичних цілях.
Очевидно, що потрібно переглядати процедури дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів і склад відповідних органів врядування.
Іншими словами – ця система не працює, давайте нову.
Як її побудувати – питання окремої складної розмови, яку ми почнемо вже в новому році.
За мотивами заяви громадських організацій щодо ситуації з вироком Крисіну.
fb автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
